Мазур Валерій Леонідович
| Нейтральність цієї статті під сумнівом. (квітень 2016) |
Ма́зур Вале́рій Леоні́дович (28 жовтня 1939, Дніпропетровськ) — український державний діяч, вчений у галузі металургії. Міністр промисловості України (1995–1997). Член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 1997).
| Мазур Валерій Леонідович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
28 жовтня 1939 (84 роки) Дніпропетровськ | ||||
| Національність | росіянин | ||||
| Діяльність | інженер | ||||
| Alma mater | Дніпропетровський металургійний інститут | ||||
| Галузь | металургія | ||||
| Заклад | Інститут чорної металургії НАН України | ||||
| Посада | міністр промисловості України (1995–1997) | ||||
| Вчене звання | професор, член-кореспондент НАН України | ||||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | ||||
| Членство | НАН України | ||||
| Нагороди |
 | ||||
Доктор технічних наук (1982), професор (1987), член-кореспондент НАН України (Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства, металургія, 12.1997).
Біографія ред.
Народився 28 жовтня 1939 року в місті Дніпропетровську. Працював вальцювальником на Нікопольському південнотрубному заводі.
З 1956 по 1961 роки навчався на технологічному факультеті Дніпропетровського металургійного інституту, по закінченні якого отримав кваліфікацію «інженер-металург». Переддипломну практику проходив на заводі "Електросталь" в м. Електросталь.
У 1961–1966 роках — інженер, молодший науковий працівник Українського науково-дослідного інститут трубної промисловості (м. Дніпропетровськ).
У 1966–1976 роках — старший інженер, молодший науковий працівник, старший науковий працівник, 1976–1993 — завідувач лабораторії, завідувач відділу Інституту чорної металургії НАН України (м. Дніпропетровськ).
З серпня 1993 року — заступник Міністра[1][2], 3 липня 1995[3] — 25 липня 1997[4] — Міністр промисловості України. З липня 1997 по травень 1999 року — перший заступник Міністра промислової політики України[5][6].
У вересні 1999 — січні 2000 — радник Президента України[7][8].
Був членом Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки (з 08.1995); член Комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами (11.1998-07.2000).
Віце-президент Асоціації підприємств чорної металургії (з 2000); головний науковий працівник Фізико-технічного інституту металів і сплавів НАН України; член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 12.1997).
З 2000 року головний наууковий співробітник Фізико-технологічного інституту металів і сплавів НАН України.
Наукова діяльність ред.
В різні періоди життя був керівником і виконавцем науково-дослідних робіт на НІкопольському Південно-трубному, Первоуральському новотрубному заводах, на металургійних комбінатах "Запоріжсталь", Маріупольських ім. Ілліча та " Азовсталь", Магнітогорському, Череповецькому, Липецькому, Карагандинському, на інших підприємствах. Керував науково-дослідними роботами, повязаними з введенням в експлуатацію потужних металургійних комплексів в Україні, Росії, Казахстані.
У 1970 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження і розробка технології виробництва холоднокатаного листа з оптимальною мікрогеометрією поверхні».
У 1982 році захистив докторську дисертацію на тему «Теорія і технологія листової прокатки з врахуванням ефектів мікрогеометрії поверхонь валків і деформівного металу».
Автор (співавтор) 23 монографій, 400 наукових статей, 160 винаходів у галузі металургії.
Політична діяльність ред.
У березні 2006 року висувався кандидатом у народні депутати України від політичної партії "Партія екологічного порятунку «ЕКО+25%» (№ 20 у списку)[9].
Нагороди і почесні звання ред.
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (02.2010)[10].
- Ордена "За заслуги" II ступеня (2014), І ступеня (2020).
- Почесна відзнака Президента України (08.1996)[11].
- Заслужений діяч науки і техніки України (1989).
- Державна премія України в галузі науки і техніки (2000)[12].
- Премія Ради Міністрів СРСР (1990).
- Член-кореспондент НАН України (1997).
Родина ред.
Батько Леонід Хомич (1913–1982) — робітник, токар трубопрокатного заводу ім. К.Лібкнехта, м. Дніпропетровськ; мати Варвара Іванівна (1912–1997) — робітниця; дружина Валентина Олександрівна (1942) — колишній інженер-металург, нині — пенсіонерка; син В'ячеслав (1970) — математик; син Сергій (1973) — інженер-металург.
Захоплення ред.
Теніс, рибальство, мисливство, гірські лижі.
Примітки ред.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1993 року № 607 «Питання Міністерства промисловості».
- ↑ Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 555/95 «Про увільнення В. Мазура з посади заступника Міністра промисловості України»
- ↑ Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 525/95 «Про призначення В. Мазура Міністром промисловості України»
- ↑ Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 687/97 «Про звільнення В. Мазура з посади Міністра промисловості України»
- ↑ Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 688/97 «Про призначення В. Мазура першим заступником Міністра промислової політики України»
- ↑ Указ Президента України від 24 травня 1999 року № 559/99 «Про звільнення В. Мазура з посади першого заступника Міністра промислової політики України»
- ↑ Указ Президента України від 23 вересня 1999 року № 1211/99 «Про призначення В. Мазура Радником Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 24 січня 2000 року № 95/2000 «Про звільнення В. Мазура з посади Радника Президента України»
- ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 5 січня 2006 року № 62 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Політичної партії "Партія екологічного порятунку "ЕКО+25%"»
- ↑ Указ Президента України від 8 лютого 2010 року № 128/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 752/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2000 року № 1302/2000 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2000 року»