Вікіпедія

Мазохістичний розлад особистості

Мазохістичний розлад особистості (також відомий як «самопоразний/самопошкодний/самозашкодний розлад особистості») — був запропонованим типом розладу особистості. Як дескриптор для інших/супутніх розладів особистості він згадувався у «DSM-III» 1980 року.[1][a] Він обговорювався у додатку до переглянутого третього видання Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів («DSM-III-R») у 1987 році, але ніколи так і не був офіційно допущений до посібника. Через його значне збігання з іншими розладами особистості (емоційно нестабільний, тривожним і залежним) конкретно ця варіація не вважалася клінічно цінним типом класифікації.[2] Він був повністю виключений з DSM-IV. Починаючи з DSM-5[en], діагнози «інший уточнений розлад особистості та неуточнений розлад особистості»[en] в основному замінили його використання.[3]

Діагностування ред.

Докладніше: Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів

Пропозиція для розгляду у «DSM III-R» ред.

«Самопоразний розлад особистості» складається з наступних трьох факторів і їх підтипів:

A) Поширена модель поведінки, яка приводить до самопошкодження, починається в ранньому дорослому віці та присутня в різноманітних контекстах. Людина часто може уникати приємних переживань або підривати їх, бути притягненою до ситуацій або стосунків, у яких вона страждатиме, і перешкоджати іншим допомагати їй, на що вказує щонайменше п'ять з наступних пунктів, у яких особа:
  1. вибирає людей і ситуації, які призводять до розчарування, невдачі або поганого поводження, навіть якщо є кращі варіанти;
  2. відкидає або робить неефективними спроби інших допомогти їм;
  3. після позитивних особистих подій (наприклад, нових досягнень), реагує депресією, почуттям провини або поведінкою, яка викликає біль (наприклад, нещасний випадок);
  4. спонукає до гнівних або неприйнятних реакцій інших, а потім відчуває себе скривдженим, переможеним або приниженим (наприклад, висміює чоловіка/дружину публічно, провокуючи гнівну репліку, а потім почувається спустошеним);
  5. відкидає можливості отримати задоволення або не бажає визнати, що отримує задоволення (попри відповідні соціальні навички та здатність до задоволення);
  6. не виконує завдань, важливих для їхніх особистих цілей, попри те, що вона продемонструвала здатність це робити (наприклад, допомагає однокурсникам писати роботи, але не може написати власні);
  7. не цікавиться або відкидає людей, які постійно до них добре ставляться;
  8. бере участь у надмірній самопожертві[en], яка не вимагається тими, хто має намір принести жертву;
  9. Людина часто може уникати приємних переживань або підривати їх […] [і] відкидає можливості отримати задоволення або не бажає визнати, що отримує задоволення.
Б) Поведінка в А не відбувається виключно у відповідь або в очікуванні фізичного, сексуального чи психологічного насильства.
В) Поведінка в А не виникає лише тоді, коли людина перебуває в депресії.

Виключення у «DSM-IV» ред.

Історично мазохізм асоціювався з жіночою покірністю[en]. Цей розлад став політично суперечливим, коли його пов'язували з домашнім насильством, яке вважалося здебільшого спричиненим чоловіками.[4] Багато досліджень постійно показують, що розлад є поширеним.[5][6] Попри те, що його виключили з «DSM-IV» у 1994 році, він продовжує користуватися широкою популярністю серед клініцистів як конструкт, який пояснює дуже багато аспектів людської поведінки.[4]

Сексуальний мазохізм, який «викликає клінічно значущий дистрес або порушення в соціальній, професійній або інших важливих сферах функціонування», все ще входить до «DSM-IV».

Підтипи Мійона ред.

Теодор Мійон[en] запропонував чотири підтипи особи-мазохіста. Будь-який окремий мазохіст не може відповідати жодному, одному або більше з наступних підтипів:[4][7]

Підтип Опис Особистісні риси
Доброчесний мазохіст Включаючи театральні риси Гордо безкорисливий, самовідданий і саможертовний; самоаскетичний; важкі тягарі вважає благородністю, праведністю та святістю; інші повинні визнавати йому лояльність і вірність; очікує схваленість та вдячність за його альтруїзм та терпіння.
Властивий мазохіст Включаючи негативістські риси Зачаровує і захоплює в пастку, стаючи ревнивим, надмірно опікунським і незамінним; захоплює в пастку, бере під контроль, завойовує, поневолює та домінує над іншими, будучи жертовним до провини; контроль обов'язковою залежністю.
Самознищенний мазохіст Включаючи тривожні риси «Зруйнований успіхом»; переживає «перемогу через поразку»; задоволення від особистих нещасть, невдач, принижень, випробувань; уникає корисні інтереси; обирає бути жертвою, зруйнованим, зганьбленим.
Пригноблений мазохіст Включаючи деперсивні риси Переживає справжнє нещастя, відчай, труднощі, страждання, муки, хвороби; образи, які використовуються для створення почуття провини в інших; образи, що виливаються через звільнення від відповідальності та навантаження на «гнобителів».

Див. також ред.

Коментарі ред.

  1. ↑ Інший розлад особистості слід використовувати, коли клініцист вважає, що певний розлад особистості, який не включено до цієї класифікації, є доцільним, наприклад мазохістський, імпульсивний або незрілий розлад особистості. У таких випадках клініцист повинен записати конкретний інший розлад особистості, використовуючи код 301.89.

Примітки ред.

  1. ↑ Diagnostic and statistical manual of mental disorders (вид. Third). 1980. с. 330.
  2. ↑ Reich, J. (1987). Prevalence of DSM-III-R self-defeating (masochistic) personality disorder in normal and outpatient populations. The Journal of Nervous and Mental Disease. 175 (1): 52—54. doi:10.1097/00005053-198701000-00009. PMID 3806073.
  3. ↑ Diagnostic and statistical manual of mental disorders : DSM-5. American Psychiatric Association, American Psychiatric Association. DSM-5 Task Force (вид. 5th). Arlington, VA: American Psychiatric Association. 2013. ISBN 978-0-89042-554-1. OCLC 830807378.
  4. ↑ а б в Theodore Millon та ін. (8 листопада 2004). Personality Disorders in Modern Life (вид. 2nd). Hoboken, N.J.: Wiley. с. 86. ISBN 978-0-471-66850-3.
  5. ↑ Kass, Frederic (June 1987). Self-Defeating Personality Disorder: An Empirical Study. Journal of Personality Disorders. 1 (2): 168—173. doi:10.1521/pedi.1987.1.2.168.
  6. ↑ Reich, J (January 1987). Prevalence of DSM-III-R self-defeating (masochistic) personality disorder in normal and outpatient populations. J Nerv Ment Dis[en]. 175 (1): 52—4. doi:10.1097/00005053-198701000-00009. PMID 3806073.
  7. ↑ Millon, Theodore – Personality Subtypes. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 24 грудня 2009.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мазохістичний_розлад_особистості&oldid=41655592