Мадемуазель Нітуш (оперета)

Мадемуазель Нітуш (фр. Mam'zelle Nitouche) — оперета французького композитора Флорімона Ерве, написана в 1883 році. Автори лібрето: Анрі Мельяк і Альбер Мійо (фр. Albert Millaud).

Мадемуазель Нітуш
Зображення
Дата створення / заснування 1882
Назва фр. Mam'zelle Nitouche
Похідна робота Mosquita muertad
Жанр vaudeville-opéretted
Місце першого виконання Théâtre des Variétésd
Країна походження Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Мова твору або назви французька
Дата створення твору 1882
Композитор Флорімон Ерве[1]
Лібретист Анрі Мельякd[1], Albert Millaudd[1] і Ernest Blumd[1]
Вперше виконано 26 січня 1883[1]
Події розгортаються в місцевості Франція[1]
CMNS: Мадемуазель Нітуш у Вікісховищі

Світова прем'єра оперети відбулося 26 грудня 1883 року в паризькому театрі Вар'єте (фр. Théâtre des Variétés[2].

Урочистий хорал в опереті переплетений з легковажним танцювальним мотивом. В цілому, в опереті у веселій і гострій манері розповідається про кохання, творчість, молодечому бажанню життя, також осоромлюється святенництво і користолюбство.

Дійові особиРедагувати

  • Флорідор (Селестен) — баритон
  • Полковник — баритон
  • Коріна — меццо-сопрано
  • Деніза де Флавіньї — сопрано
  • Лейтенант Фернан Шамплатро — тенор
  • Начальниця — контральто
  • Директор театру — бас
  • помічник режисера
  • Урсула
  • Лоріо — тенор
  • Офіцери, пансіонерки

Короткий змістРедагувати

Дія відбувається в першій половині XIX сторіччя у французькій провінції. Головна героїня, Деніза де Флавіньї — юна вихованка монастирського пансіону. Вона розкриває таємницю вчителя музики Селестена: виявляється, він не такий тиран і зануда, яким намагається видаватися, він веде подвійне життя. За межами монастиря він веселий марнотратник життя Флорідор, автор оперет для своєї коханки, актриси Коріни.

Ввечері Селестен в черговий раз потайки збігає в місто, щоб бути присутнім на прем'єрі свого останнього творіння. Деніза йде за ним в театр. Нісенітна Коріна влаштовує скандал і відмовляється грати в опереті. Деніза, яка знає партитуру напам'ять, виходить замість неї під псевдонімом «Мадемуазель Нітуш» і підкорює публіку своїм виконанням.

У залі з-поміж усіх присутній молодий лейтенант Фернан Шамплатро, який закохується в Деніз. Після ряду смішних непорозумінь все приходить до щасливого фіналу.

Музичні номериРедагувати

  • Увертюра
  • Куплети Флорідора
  • Арія Денізи з хором
  • Пісенька про гренадерів (Деніза, Флорідора)
  • Шукаю і прагну любові я (Деніза)
  • Арія Фернана
  • Пісенька про Бабетту (Деніза)
  • Антракт
  • Пісенька про турецький барабан (Деніза)
  • Антракт
  • Дует Денізи і Фернана
  • Фінал

Відомі виконавціРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • Головна роль в «Нітуш» призначалася для актриси Анни Жюдік[2].
  • Життя героя оперети Селестена-Флорідора, який вів подвійне життя, викладаючи музику в пансіоні-монастирі і пишучи оперету, дуже схоже на те, яке вів в молодості сам Ерве.
  • У 1884 році Костянтин Станіславський поставив «оперету-водевіль» «Мамзель Нітуш» і сам зіграв у ній роль Флорідора (Селестена).

ЕкранізаціїРедагувати

Оперета неодноразово екранізувалася в різних країнах.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Mesa F. Opera: an encyclopedia of world premieres and significant performances, singers, composers, librettists, arias and conductors, 1597-2000Jefferson: McFarland & Company, 2007. — P. 161. — ISBN 978-0-7864-0959-4
  2. а б Владимирская А. Р. Оперетта. Звёздные часы. — 3-е изд., испр. и доп. — СПб. : Издательства «Лань», «Планета Музыки», 2009. — 288 с. — ISBN 978-5-8114-0874-0.

ЛітератураРедагувати

  • Владимирская А. Р. [1] — Л. : Искусство, 1975. — 136 с. Архівовано з джерела 23 січня 2010
  • Владимирская А. Р. Оперетта. Звёздные часы. — 3-е изд., испр. и доп. — СПб. : Издательства «Лань», «Планета Музыки», 2009. — 288 с. — ISBN 978-5-8114-0874-0.