Магарук Ярослава Михайлівна



Магарук Ярослава Михайлівна(1937 р.н.) — маріупольська майстриня вишивки. Народний майстер України.

Магарук Ярослава Михайлівна
Магарук Ярослава Михайлівна
При народженні Магарук Ярослава Михайлівна
Народження 1937(1937)
Івано-Франківська область
Національність українка
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр вишивка, килимарство, створення одягу
Навчання у власній родині (1949)
Діяльність художниця
Напрямок народне мистецтво, символізм
Роки творчості 1950-2010
Твори рушники, килими, одяг

ЖиттєписРедагувати

Народилась на Івано-Франківщині. Родина була працьовита і побожна. Малу Ярославу змалку навчали молотися та вишивати. Першою вчителькою була бабця Марія. Відомо фото, де дівчинка дошкільного віку стоїть у вишитій нею одежині.

У двадцять чотири (24) роки за власні твори отримала знання майста традиційного вишивання СРСР [1] Власну роботу пов'язала із створенням одягу, працювала в Маріуполі в галузі індивідуального пошиву.

Вишивання не покидала ніколи. Рушники її роботи — індивідуальні, незважаючи на традиційність техніки. На сорочку-вишиванку чи рушник витрачає тиждень, на скатертину - місяць або більше, якщо хворіє. Хвороби забуває під час копіткої праці.

Твори Ярослави Магарук та інших майстринь клубу «Ярослава» представляли ремесло маріупольських ткачів та вишивальниць в селі Пирогово ( Київ, Музею народної архітектури та побуту України ) на виставці-святі «Країна мрій», на виставці в Українському Домі 2004 року [2].

Взагалі, твори Ярослави Магарук брали участь у сорока (40) різних виставках в Україні і за кордонами. Зазвичай власними творами не торгує, алі іноді бере замови.

Серед учениць Ярослави Магарук декілька лауреаток з Маріуполя, що виробились у окремих майстринь. Серед них - Лаптєва Любов Андріївна, Музикант Віра Сергіївна, Іванова Евгенія Сергіївна [3].

«Відвідай ув'язненого»Редагувати

Працьовита і побожна, Ярослава Магарук дарує власні твори церквам. Реально виконує заповідь «Відвідай ув'язненого». Раз на тиждень вона відвідувала жіночу виправну колонію в Маріуполі, де передавала жінкам секрети майстерності і надію.

Твори майстрині давно розійшлися світом, їх зберігають в домівках українських діаспор у Бельгії, Німеччині, Австралії, Канаді, Греції, Латвії, Казахстані, у США, в Японії[4]

Назви окремих рушників майстриніРедагувати

  • «Пісня »[5]
  • «Небо »
  • «Карпати »
  • Весільний рушник
  • «Берегиня-осінь»
  • «Весна прокинулась »[6]

Джерела і посиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. газета «Маріупольское время», 15 октября 2009 г.
  2. http://what.in.ua/page/gospozha-vyshivalshhica
  3. http://what.in.ua/page/gospozha-vyshivalshhica
  4. газета «Маріупольское время», 15 октября 2009 г.
  5. http://what.in.ua/page/gospozha-vyshivalshhica
  6. http://what.in.ua/page/gospozha-vyshivalshhica

Див. такожРедагувати