Вікіпедія

Літургія святителя Кирила

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Літургія святого Кирила (або Анафори святого Кирила) — одна з трьох анафор, що використовуються в даний час Коптською православною церквою, і вона зберігає літургійні особливості, що виникли в ранньому християнському Єгипті[1] таким чином формуючи серцевину історичного александрійського обряду. Коли посилаються на його грецьку версію, цей текст зазвичай називається Літургія святого Марка (або Анафора святого Марка).

Літургійний коптський рельєф V століття

Поточне використання

ред.

У даний час ця літургія може використовуватися Коптською православною церквою Александрії, а також Коптською католицькою церквою під час Великого посту або в місяці Кояк, але її продовження та особливі мелодії роблять її використання сьогодні незвичним.[2] Цей текст не охоплює всієї Божественної Літургії, поширюючись лише від доанафоричних обрядів (молитва завіси) до розподілу Причастя, включаючи анафору в суворому розумінні цього слова. Коптська літургія святого Василія використовується для решти частини служби.

У візантійському обряді Літургія святого Марка, передана Грецькою православною церквою Александрії, щороку в день святого Марка використовується Російською православною церквою за межами Росії, яка дозволила її в 2007 році.

Історія

ред.
 
Коптська костел Св. Варвари середньовіччя

Відповідно до літургійної традиції, християнство було принесене в Александрію в Єгипті святим Марком. Тоді місто набуло значення як центр церковного уряду та християнської теології з його катехитичною школою. Літургійне використання, яке розвивалося на місцях, відоме як Александрійський обряд, а тексти, що використовуються для святкування Євхаристії, відомі як Літургія святого Марка.

Lingua franca західного світу в перші століття християнства була грецькою мовою Койне, і Літургія святого Марка була такою мовою. Переклад цієї літургії коптською мовою, якою в той час користувалася більшість коптського населення, приписується святому Кирилу Олександрійському в першій половині V століття. Отже, грецька версія цієї літургії зазвичай відома як Літургія святого Марка, тоді як її коптська версія регулярно називається Літургія святого Кирила, навіть якщо офіційна назва останнього — «Анафора нашого святого отця Марка Апостола, яку тричі благословенний святитель Кирило Архиєпископ встановив».[1]

Найдавніші збережені цілі рукописи як Літургії святого Марка, так і святого Кирила датуються високим середньовіччям . З V століття до Високого Середньовіччя обидві версії розвивалися на паралельних та взаємопов'язаних лініях із взаємними перекладами та більшістю доповнень, доданих до обох. [3] обох версіях є свій особливий матеріал. На початку літургії святого Марка греко-православною Олександрійською церквою на початку ХІІІ століття звинувачував Антіохійський патріарх і каноніст Теодор Балсамон.[4]

Рукописна традиція

ред.

Першими тисячоліттями свідками ранніх етапів цієї літургії є такі фрагменти:

Інші стародавні тексти, що належать до Олександрійського обряду, мають важливе значення для вивчення розвитку Літургії святого Марка: Анафора Серапіонська є раннім свідком деяких древніх матеріалів[7] Анафора з Барселони та папір Дейр Балізе різні події, засновані на одному матеріалі, Катехи Кирила Єрусалимського корисні для простеження взаємозв'язку з Літургією св. Якова.

Раніші рукописи Літургії святого Кирила датуються XII століттям і знаходяться на богейській коптській мові . Невідомо, чи вони походять безпосередньо від грецької, або через втрачені сахідські версії. Ці рукописи містять деякі доповнення, яких немає в літургії святого Марка грецькою мовою, але загалом їхні читання ближчі до фрагментів першого тисячоліття, ніж до грецької версії.[1]

Ранніми рукописами Літургії святого Марка є: Codex Rossanensis,[8] Rotulus Vaticanus,[9] неповна Rotulus Messanensis.[10][11] Ще одним свідком є загублений рукопис бібліотеки грецької православної церкви Олександрії, скопійований у 1585–6 патріархом Мелетієм Пегасом.[12] Rotulus Vaticanus, а тим більше текст, скопійований Пегасом, свідчать про прогрес у процесі асиміляції до візантійських звичаїв.[4]

Будова анафори

ред.
 
Святитель Кирило Олександрійський

Анафора святого Марка (або святого Кирила), знайдена в рукописах Високого Середньовіччя, демонструє всі типові особливості александрійського обряду, наприклад довга Передмова, яка включає жертву, за якою негайно слідують заступництво, два епіклези, відсутність Бенедикта в Санктусі.[13] Структура анафори (у суворому розумінні цього слова) може бути узагальнена так:

  • вступний діалог ,
  • передмова, складена:
    • похвала Отцю за творіння неба і землі, моря та всього, що в них (цитата [[|]] Psalm146:6 як це зазвичай зустрічається в олександрійських анафорах), після чого також похвала Христу,
    • перша Обація, приносячи розумну жертву та безкровне поклоніння (посилання Римлянам 12:1), за яким слідує перефразування Малахії 1:11,
  • Розділ про заступництво, до складу якого входять:
    • тривалі молитви за Церкву, життя, смерть, пам'ять про святого Марка і Марію, а потім диптихи,
    • другий Заклинання, що вимагає приймати підношення у небесному вівтарі, як і жертви Авеля та Авраама (подібно до "Supra quae - Supplices te" Римського канону),
    • додаткові заступництва живих, включаючи імена нинішнього Папи Олександрійського та єпископа,
  • добре розвинений Пра-Санктус,
  • Санктус, без Бенедикта, як зазвичай у ранньому Єгипті, за яким слідував короткий Пост-Санктус з центром на Христі,
  • перший епіклезис, який просто просить Бога наповнити жертву благословенням через зішестя Святого Духа,
  • розповідь про установу, в якій вимовляються слова про установу ,
  • Анамнез Страстей, Воскресіння та Вознесіння Христа,
  • третя приношення, пропонуючи хліб і чашу,
  • друга епіклеза, спрямована до Святого Духа, з явним проханням змінити хліб і вино на Тіло і Кров Христа. Цей епіклезис використовує час аористів[14] таким чином просто розповідаючи про перетворення, не вказуючи, відбувається воно в теперішньому, майбутньому чи минулому.
  • заключна молитва за плоди Причастя.

У теперішньому використанні Коптської православної церкви розділ, що містить Покрови та другу Обітницю, перенесено в кінець анафори, дотримуючись зразка, який використовується в коптських літургіях святих Василія та Григорія на основі антіохінської структури.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Coptic Enc. 1, 1991.
  2. ↑ Spinks, 2010, с. 361.
  3. ↑ Cuming, 1997, с. 58, 60.
  4. ↑ а б Coptic Enc. 5, 1991.
  5. ↑ Jasper та Cuming, 1990, с. 55.
  6. ↑ Jasper та Cuming, 1990, с. 54—56.
  7. ↑ Cuming, 1997, с. 60.
  8. ↑ Codex Rossanensis, Vatican Library Gr. 1970, 12th century
  9. ↑ Rotulus Vaticanus, Vatican Library Gr. 2281 dated 1207
  10. ↑ Rotulus Messanensis, Messina Gr. 177, 12th century
  11. ↑ Shenouda III, 1995, с. 78.
  12. ↑ Cuming, 1997, с. 57.
  13. ↑ Gabra, 2009, с. 28—29.
  14. ↑ Cuming, 1997, с. 69.

Список літератури

ред.

Опубліковані видання

ред.

Повний текст доступний в Інтернеті

ред.
  • The Divine Liturgy of the Holy Apostle and Evangelist Mark, The Disciple of the Holy Peter. Ante-Nicene Fathers. Christian Classics Ethereal Library. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021. (з Codex Rossanensis )
  • Інтернет-текст Літургії св. Кирила, який зараз використовується Коптською церквою [Архівовано 9 травня 2012 у WebCite]
  • Liturgy of St. Mark. Occidentalis: Your Informal, Omnibus Resource For Western Rite in the Orthodox Church. Архів оригіналу за 2 March 2013. Процитовано 4 квітня 2017. (як використовується в даний час Російською православною церквою за межами Росії)

Інші видання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Літургія_святителя_Кирила