Сергі́й Володи́мирович Лісно́й (нар. 21 листопада 1978(19781121), м. Кам'янське, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.

Лісной Сергій Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Лісной Сергій Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 21 листопада 1978(1978-11-21)
Кам'янське
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (35 років)
Луганськ (аеропорт)
(загинув у збитому терористами літаку)
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

ЖиттєписРедагувати

Сергій Лісной народився в місті Кам'янське (на той час — Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області. Закінчив середню школу № 24, продовжив навчання в металургійному коледжі.

У травні 1998 почав працювати слюсарем-ремонтником на Дніпровському металургійному комбінаті, звідти був призваний на строкову військову службу в Збройні Сили України. Після служби повернувся на комбінат.

З 2007 працював у відділі матеріально-технічного забезпечення. Наприкінці 2009 призначений виконуючим обов'язки начальника бюро комплектації. Сергій завжди був душею колективу, вмів об'єднувати людей, в нього було багато друзів і на комбінаті, і у місті.

Активно займався спортом, грав у футбол. Разом з «Прогресом» завоював Кубок 2012 року, приурочений до Дня фізкультури і спорту України; за команду «Управління», зібрану з працівників управління ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», виступав протягом багатьох років; також виступав за міську команду любителів футболу «Дніпро». Брав участь у спартакіадах та змаганнях з легкої атлетики, волейболу, плавання у складі команди «Управління»[1].

У зв'язку з російською збройною агресією проти України навесні 2014 року мобілізований на захист Батьківщини.

Солдат, механік-водій 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибеліРедагувати

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[2][3]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

  Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».  

Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[4]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Двоє із загиблих десантників — мешканці Кам'янського: старший солдат Авдєєв Костянтин Сергійович і солдат Лісной Сергій Володимирович.

25 липня 2014 року з двома десантниками попрощались у Кам'янському, їх поховали на військовому кладовищі Соцміста[5].

Вдома у Сергія залишились мати, дружина і маленька донька.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[6].
  • Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
  • Пам'ятна відзнака міського голови м. Кам'янське Нагрудний знак «Захисник України» (11.10.2016, посмертно).

Вшанування пам'ятіРедагувати

  • 13-14 червня 2015 року в м. Кам'янське проведено Кубок пам'яті героїв, присвячений футболістам Сергію Лісному і Володимиру Жаркову. В кубку взяли участь 13 міських футбольних команд. Кубок став традиційним і проводиться щорічно[7][8].
  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[9].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[10].

Див. такожРедагувати

Збиття Іл-76 у Луганську.

ПриміткиРедагувати

  1. Турнір пам'яті друга // Сайт ПАТ «ДМК», 21 листопада 2014 [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 5 серпня 2017. 
  3. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 5 серпня 2017. 
  4. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  5. Дніпропетровщина попрощалась зі своїми героями // «Дніпро вечірній», 26 липня 2014 [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  6. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Кубок пам'яті героїв // Сайт ПАТ «ДМК», 15 червня 2015 [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  8. Відкриття турніру на честь Сергія Лісного та Володимира Жаркова відбулося у Кам'янському // «Собитіє», 14 червня 2017 [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  9. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017. 
  10. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017. 

ДжерелаРедагувати