Відкрити головне меню
Лінія Бейкерлоо
Лондонський метрополітен
Oxford Circus Bakerloo Line northbound.jpg
Відкриття першої дільниці 1905
Довжина, км 23 км
Кількість станцій 25
Наземні дільниці Є

Лінія Бейкерлоо (Бейкерлу; англ. Bakerloo line) — сьома за рахунком лінія Лондонського метрополітену, сполучає Герроу-енд-Велдстон у передмісті північно-західного Лондона через Вест-Енд з Елефант-енд-Касл на півдні Лондона. На схемах позначається коричневим кольором. Лінія налічує 25 станцій, з яких 15 підземних, довжина — 23.2 km. Підземні дільниці прокладені у тунелях глибокого закладення. Своє ім'я лінія отримала при злитті назв двох великих станцій, через які вона проходить: «Бейкер-стрит» і « Ватер Лоо». За річним пасажирообігом Бейкерлоо посідає дев'яте місце серед ліній лондонського метрополітену: річний пасажирообіг на лінії в середньому становить 111 млн.

Наземна дільниця від станції «Квінс-парк» прямує паралельно залізниці Вест-Кост - головної залізничної магістралі Великої Британії, що сполучає Лондон з Глазго і Единбургом.

Рухомий складРедагувати

На момент відкриття на лінії експлуатувалися електропотяги серії 1906 (серія позначає рік, в який дана модель була сконструйована), після продовження на лінії були додатково введені потяги серії 1914 (всього 12 вагонів). До моменту продовження лінії на північ від станції «Квін'с-парк» на заводі «Metro Cammell» у Бірмінгемі було вироблено 72 вагона серії Вотфорд Джоїнт. Однак вони розвивали невелику швидкість, не були обладнані пневматичними приводами дверей і в експлуатації показали себе ненадійними, тому незабаром були замінені на потягии серії «стандарт»[en]. До 1986 року на лінії експлуатувалися потяги серій 1938 1949 1959. На кінець 2010-х на лінії Бейкерлоо експлуатуються потяги тільки серії 1972.

ДепоРедагувати

Лінія Бейкерлоо на кінець 2010-х обслуговується трьома депо:

СтанціїРедагувати

Станції Фото Відкрито[1] Додаткова інформація
Герроу-енд-Велдстон       01917-04-1616 квітня 1917 Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Кентон     01917-04-1616 квітня 1917 Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Саут-Кентон     01933-07-033 липня 1933 Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Норт-Вемблі     01917-04-1616 квітня 1917 Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Вемблі-Сентрал       01917-04-1616 квітня 1917 Відкрито як «Вемблі-Сентрал-фор-Садбері». Перейменовано: 5 липня 1948. Припинення руху: 24 вересня 1982. Відновлення руху: 4 червня 1984
Стоунбрідж-парк     01917-08-011 серпня 1917
Гарлсден     01917-04-1616 квітня 1917
Віллесден-джанкшен     01915-05-1010 травня 1915
Кенсал-Грін     01916-10-011 жовтня 1916
Квінс-парк      01915-02-1111 лютого 1915
Кілберн-парк   01915-01-3131 січня 1915
Меїда-Веїл   01915-06-066 червня 1915
Ворик-авеню   01915-01-3131 січня 1915
Паддінгтон   (  потяги до Лондон-Хітроу)   01913-12-011 грудня 1913
Еджвар-роуд   01907-06-1515 червня 1907
Мерілебон     01907-03-2727 березня 1907 Відкрито як Грейт-сентрал. Перейменовано 15 квітня 1917
Бейкер-стрит   01906-03-1010 березня 1906
Ріджентс-парк   01906-03-1010 березня 1906
Оксфорд-серкус   01906-03-1010 березня 1906
Пікаділлі-серкус   01906-03-1010 березня 1906
Чарінг-кросс     01906-03-1010 березня 1906 Відкрито як «Трафальгар-сквер». Перейменовано 1 травня 1979.[2]
Ембанкмент   01906-03-1010 березня 1906 Відкрито як «Чарінг-кросс». Перейменовано 12 вересня 1976[2]
Ватерлоо     01906-03-1010 березня 1906
Ламбет-Норт   01906-03-1010 березня 1906 Відкрито як «Кеннінгтон-роуд». Перейменовано на «Вестмінстр-брідж-роуд»: 5 серпня 1906, Перейменовано на Ламбет-Норт: 15 квітня 1917
Елефант-енд-Касл     01906-08-055 серпня 1906


 


ПриміткиРедагувати

  1. Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. London: Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 978-1-85414-219-1. OCLC 59556887. 
  2. а б Forgotten Stations of Greater London by J.E.Connor and B.Halford

ПосиланняРедагувати