Мерілебон (станція)

	Мерілебон
Країна	Велика Британія
Адміністративна одиниця	Вестмінстер; Мерілебон
Історичне графство	Мідлсекс
Власник	Network Rail
Оператор	Network Rail
Архітектурний стиль	Едвардіанська архітектураd
Дата офіційного відкриття	15 березня 1899
Сусідня станція	Harrow on the Hilld і Wembley Stadium railway stationd
Залізнична лінія	Chiltern Main Lined і London–Aylesbury lined
Тарифна зона	London fare zone 1d
Розташований на лінійному об'єкті	Marylebone to Claydon L&NE Junction, Marylebone and Harrow Lined
Кількість колій обслуговування	6
Доступність для інвалідних візків	доступно для інвалідних візків[d]
Статус спадщини	реєстрова будівля II ступеняd
Поштовий індекс	NW1 6JJ
Станція пересадки	Паддінгтон, Бейкер-Стріт, Еджвер-Роуд і Мерілібоунd
Категорія станції	Category A railway stationd
Географічний код Великої Британії	TQ2755482027
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента	d
Документація Вікіданих	Use Q3296287 for the London Underground station, 伦敦地铁车站请使用Q3296287, 倫敦地鐵車站請使用Q3296287 і A metróállomáshoz a Q3296287 elemet használd!
	Офіційний сайт
	Мерілебон у Вікісховищі

Станція Мерілебон (англ. Marylebone station) — станція Лондонського залізничного вузла та Лондонського метрополітену лінії Бейкерлоо. Станція має найменший вокзал серед станцій Лондонського залізничного вузла^[3]. Розташована у районі Мерілебон, Вестмінстер. Станція належить до 1 тарифної зони. В 2014 році пасажирообіг залізничної станції склав 11,758 млн осіб, метростанції — 13,30 млн осіб.^[4]^[5]

Координати: 51°31′19″ пн. ш. 0°09′47″ зх. д. / 51.52222200002777441° пн. ш. 0.163056000028° зх. д.

Платформи 5 і 6 були побудовані в 2006 році для обслуговування Chiltern Railways

Залізнична станція ред.

Залізнична станція була відкрита в 1899 році як лондонський вокзал Great Central Main Line (GCML), останньої великої залізниці, відкритої у Великій Британії, що сполучає Лондон з містами Ноттінгем, Шеффілд і Манчестер. Мерілебон був останнім з лондонських вокзалів, який був побудований. В 1907 році була побудована метростанція лінії Бейкерлоо.

Станція Мерілебон постраждала через відсутність трафіку після закриття GCML в 1966 році. До 1980-х років їй загрожувало закриття. В 1993 році станція кінцевим пунктом Chiltern Main Line. Після приватизації британської залізниці, станція була розширена двома додатковими платформами в 2006 році та покращила обслуговування станції Бірмінгем-Сноу-Гілл. В 2015 році була відкрита нова хорда що дозволило потягам обслуговувати Oxford to Bicester Line.

Станом на 2019 рік, це єдина не електрифікована станція Лондонського залізничного вузла.

Попередня станція	Лінія			Наступна станція
Кінцева		Chiltern Railways Chiltern Main Line		Хай-Віком Гадденем-енд-Тейм-парквей Байсестер-Норт Вемблі-стадіон Денгам-гольфклуб Джеррардс—кросс
Кінцева		Chiltern Railways Залізниця Лондон — Ейлсбері		Герроу-он-те-гілл

Метростанція ред.

Станція лондонського метро знаходиться на лінії Бейкерлоо між станціями Бейкер-стріт та Еджвар-роуд, як і залізнична станція належить до 1 тарифної зони.^[6] Доступ на перон здійснюється через ескалатори з головного холу залізничного вокзалу, в якому знаходиться каса станції метро. До 2004 року на станцію обслуговував дерев'яний ескалатор, один з останніх у лондонській підземці.^[7]

Попередня станція	Лондонський метрополітен			Наступна станція
Бейкер-стріт		Лінія Бейкерлоо		Еджвар-роуд

Пересадки ред.

У кроковій досяжності знаходиться станція Паддінгтон

Примітки ред.

↑ Railway Codes and Other Data: A (Hopefully) Comprehensive Listing / P. Deaves
d:Track:Q110591843 d:Track:Q110591811
↑ National Heritage List for England
d:Track:Q6973052
↑ Dieter Hamblock und Christoph Groneck: Eisenbahnen in London = Eisenbahngeschichte Spezial 3. Hövelhof 2017. ISBN 978-3-946594-06-2, S. 55.
↑ COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016.
↑ Office of Rail Regulation – station usage. Архів оригіналу за 17 липня 2007. Процитовано 22 червня 2019.
↑ Tube Map (PDF). Transport for London. Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2017. Процитовано 19 листопада 2016.
↑ Platt, Geoff (2015). The London Underground Serial Killer. Wharncliffe. с. 54. ISBN 978-1-473-85829-9.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мерілебон (станція)

Marylebone Station at Chiltern Railways

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q12139612"_data-entity-id="Q110591843">[http://www.railwaycodes.org.uk/stations/stationl.shtm#myb_Railway_Codes_and_Other_Data]:_A_(Hopefully)_Comprehensive_Listing<span_class="wef_low_priority_links">_/_[[:d:Q110591811|P.&nbsp;Deaves]]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q110591843]][[d:Track:Q110591811]]</div>-1] Railway Codes and Other Data: A (Hopefully) Comprehensive Listing / P. Deaves
d:Track:Q110591843 d:Track:Q110591811

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q6973052">National_Heritage_List_for_England<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q6973052]]</div>-2] National Heritage List for England
d:Track:Q6973052

[3] Dieter Hamblock und Christoph Groneck: Eisenbahnen in London = Eisenbahngeschichte Spezial 3. Hövelhof 2017. ISBN 978-3-946594-06-2, S. 55.

[4] COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016.

[5] Office of Rail Regulation – station usage. Архів оригіналу за 17 липня 2007. Процитовано 22 червня 2019.

[tubemap-6] Tube Map (PDF). Transport for London. Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2017. Процитовано 19 листопада 2016.

[7] Platt, Geoff (2015). The London Underground Serial Killer. Wharncliffe. с. 54. ISBN 978-1-473-85829-9.

[3]

[4]

[5]

[1]

[2]

[6]

[7]