Прохорова Леоніла Володимирівна
Леоніла (Ліна) Володимирівна Прохорова (нар. 20 жовтня 1946, Київ, УРСР, СРСР[1]) — українська співачка, викладачка кафедри «Естрадного вокального мистецтва», професорка кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв. Заслужена артистка України (1998). Кавалер «Ордена княгині Ольги» (2006)[2]. Майстер спорту з художньої гімнастики.
| Ліна Прохорова | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 20 жовтня 1946 (77 років) |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР і Україна |
| Професії | співачка |
| Інструменти | вокал[d] |
| Нагороди |
  |
Життєпис ред.
1964 року закінчила естрадно-циркову студію, того ж року почала працювати в Театрі ім. Лесі Українки
1965 року стала провідною солісткою в ансамблі «Мрія». Була першою виконавицею пісень керівника ансамблю і свого першого чоловіка Ігоря Поклада: «Рыжая», «Глаза на песке», «Забудь», «Коханий». Після розлучення з Покладом і «Мрією», Прохорова опинилася в ВІА «Омичі» (м. Омськ в Сибіру). Згодом кістяк ансамблю перебрався до Московського Мюзик-холу.
З оркестром В. Людвіковського Прохорова записала тоді свій перший міньйон.
В 1973 році вона стала лауреаткою третьої премії на конкурсі артистів естради Росії (музиканти, з якими вона співала, в тому ж році стали знаменитим ансамблем «Мелодія»).
Прохорова разом зі своїм другим чоловіком, композитором Борисом Монастирським, повернулася до Києва і записала цикл його пісень: «Віконниці кленові», «Клич мене», «10-й класс», «Апрельская песенка» та інші. Ненадовго вона стала солісткою ВІА «Кобза».
Після передчасної смерті Б. Монастирського знову подалася до Москви — в оркестр Олега Лундстрема.
Остаточно до Києва Прохорова повернулася у 1977 році — вона стала солісткою вар'єте.
З 1988 року Ліна Прохорова викладає естрадний вокал в музичному училищі імені Рейнгольда Глієра, серед її учнів — Ірина Білик, Оксана Кулакова, Женя Власова, Андрій Остапенко.
Восени 1996 року МО «Гарба» випустило на компакт-касетці ретроспективний збірник найкращих пісень Ліни Прохорової «Світ без тебе».
Доробок ред.
- Леоніла Прохорова Українська естрадна вокальна школа: навч. посіб.: для студентів ВНЗ культури і мистецтв III—IV рівнів акредитації: у 2 ч. Ч. 1 : Українська естрадна вокальна школа; Держ. метод. центр навч. закладів культури і мистецтв України. — Вінниця: Нова книга, 2005. — 103 с.: ноти.
Фільмографія ред.
- «Пісні для вас» (Співають ВІА «Мрія», Ліна Прохорова, А. Мокренко) (1969, фільм-концерт студії «Укртелефільм»; реж. Аделіна Савченко)
- «Співає Ліна Прохорова» (1974, т/ф, фільм-концерт студії «Укртелефільм»; реж. Ю. Суярко)[3]
Примітки ред.
- ↑ Прохорова Ліна [Архівовано 18 жовтня 2018 у Wayback Machine.] «Золотий Фонд української естради»
- ↑ Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 22 квітня 2021.
- ↑ Перелік документальних фільмів із фондів ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного, створених режисером Ю. Ф. Суярком) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2022. Процитовано 7 липня 2022.
Посилання ред.
- Прохорова Леоніла Володимирівна // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 482
- Ліна Прохорова: «Я є місток між поколіннями» [Архівовано 3 листопада 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про співачку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |