Відкрити головне меню

Ліман Луї Лемніцер (29 серпня 1899 — 12 листопада 1988) — генерал армії США, який служив як голова Об'єднаного комітету начальників штабів США з 1960 по 1962 рр.

Ліман Луї Лемніцер
Lyman Louis Lemnitzer
Lyman L. Lemnitzer.jpg
Народження 29 серпня 1899(1899-08-29)
Хонсдейл, штат Пенсільванія
Смерть 12 листопада 1988(1988-11-12) (89 років)
Вашингтон
Поховання
Громадянство Сполучені Штати Америки
Приналежність США
Вид збройних сил Армія Сполучених Штатів
Освіта Військова академія США
Роки служби 1916–1920 — Військова академія США
1920-1969
Звання US-O10 insignia.svg Генерал
Командування Начальник штабу армії США
Голова Об'єднаного комітету начальників штабів
Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО
Війни / битви Друга Світова війна
Корейська війна
Нагороди
Ліман Лемніцер у Вікісховищі?

Ранні рокиРедагувати

Ліман Лемніцер народився 29 серпня 1899 року в Хонсдейлі, штат Пенсільванія. Він був Лютеранином.[2] Закінчив Вест-Пойнт в 1920 році і за його проханням був призначений до підрозділу Берегової Артилерії. Лемніцер служив на Філіппінах, але незабаром почав отримувати завдання штабу, які ознаменували його воєнну кар'єру.

Кар'єраРедагувати

Лемніцер був підвищений до бригадного генерала в червні 1942 року і незабаром після цього, призначений до штабу генерала Ейзенхауера. Він допоміг сформувати плани вторгнення до Північної Африки та Сицилії і в листопаді 1944 року був підвищений до генерал-майора. Лемніцер був одним із старших офіцерів, відправлених вести переговори про капітуляцію італійського фашизму в межах секретної операції «Схід» та капітуляцію Німеччини в 1945 році.

Після закінчення Другої світової війни, Лемніцер був призначений до комітету стратегічного нагляду Об'єднаного комітету начальників штабів, а потім був призначений заступником коменданта в Національному військовому коледжі. В 1950 році, на п'ятдесят першому році свого життя він здійснив тренувальний стрибок з парашутом і згодом був призначений в командування 11-ї повітряно-десантної дивізії. В листопаді 1951 року Лемніцер був відряджений до Кореї, командувати 7-ю піхотною девізією і в серпні 1952 був підвищений до генерал-лейтенанта.

В березні 1955 року Лемніцера підвищено до звання генерала і призначено командуючим сил армії США на Далекому Сході та восьмої армії США. В липні 1957 він був названий начальником штабу армії і у вересні 1960 року призначений головою Об'єднаного комітету начальників штабів. Як голова, Лемніцер загартувався під час кризи в затоці Свиней та в ранні роки американського вторгнення у В'єтнам. Він також був зобов'язаний давати свідчення перед комітетом Сенату з іноземних справ США про його знання, що стосувалися діяльності генерал-майора Едвіна Вокера, який був звільнений з армії за нібито спроби поширити свої політичні переконання в армії.

В 1962 році Лемніцер затвердив плани відомі як операція «Нортвудс», він запропонував план дискредитації режиму Кастро і створити підтримку бойових дій проти Куби, влаштувавши під чужим прапором справжні акти тероризму та розроблення «Комуністичної кубинської терористичної кампанії в районі Маямі, в інших містах Флориди і навіть у Вашингтоні». 13 березня Лемніцер представив плани міністру оборони Роберту Макнамарі. Незрозуміло, як Макнамара відреагував, але три дні по тому президент Кеннеді сказав генералу, що не було жодних шансів, що Америка буде вести бойові дії проти Куби. Протягом декількох місяців, після відмови від операції «Нортвудс», Лемніцеру було відмовлено у другому терміні на посаді голови Об'єднаного комітету начальників штабів.[3] Автор Річард Коттрелл підозрював Лемніцера у ключовоій ролі у вбивстві Кеннеді з помсти, за зниження в посаді та м'якість до комунізму.[4]

У листопаді 1962 року Лемніцера призначено командувачем американськими військами у Європі і в період з січня 1963[5] по липень 1969[6] як Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО. Цей період охоплює кризу на Кіпрі 1963–1964 року і виведення сил НАТО з Франції у 1966 році.

Пізні роки життя та смертьРедагувати

Лемніцер пішов з армії у липні 1969 року. У 1975 році президент Форд призначив Лемніцера в Комісію Рокфеллера для розслідвавання фактів порушення ЦРУ американських законів, а також для з'ясування того, чи були залучені Говард Хант і Френк Стерджіс до вбивства президента Кеннеді.

СмертьРедагувати

Лемніцер помер 12 листопада 1988 і похований на Арлінгтонському національному кладовищі. Його дружина, Кетрін Трион Лемніцер (1901–1994), похований з ним.

В КультуріРедагувати

В 1991 році Лемніцера зіграв Джон Зейтц у фільмі Олівера Стоуна «Джон Ф. Кеннеді. Постірли в Далласі»

Нагороди та орденаРедагувати

Лемніцер був удостоєний численних військових нагород і відзнак[7], включаючи, але не обмежуючись:

  Знак Парашутиста

  Медаль «За відмінну службу» ВМС

  Медаль «За відмінну службу» ВВС

  Срібна зірка

  Легіон заслуг ступеня офіцера- нагороджений помилково, але не скасований Франкліном Рузвельтом під час Другої світової війни

  Легіон заслуг ступеня легіонера

  Президентська медаль Свободи (Нагороджений президентом Рейганом, 23 червня, 1987)

  Пам'ятна медаль оборони Америки

  Медаль американських кампаній

  Медаль європейсько-африкансько-средньосхідної кампанії (з двома бронзовими зірками)

  Медаль Перемоги у Другій Світовій війні

  Армійська медаль окупації

  Пам'ятна медаль національної оборони

  Корейська пам'ятна медаль

Іноземні ордениРедагувати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПриміткиРедагувати

  1. https://ancexplorer.army.mil/publicwmv/index.html#/arlington-national/
  2. http://www.nndb.com/people/602/000172086/
  3. http://abcnews.go.com/US/Story?id=92662&page=2
  4. Gladio: NATO's Dagger at the Heart of Europe, ISBN 1615776877
  5. «Lyman L. Lemnitzer, General, United States Army». arlingtoncemetery.net.
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 9 вересня 2014. 
  7. Richard Nixon: Remarks on Presenting the Distinguished Service Medals of the Army, Navy, and Air Force to General Lyman L. Lemnitzer. — July 11th, 1969
Командування військовими формуваннями (установами)
США
Попередник:
генерал
Максвелл Давенпорт Тейлор
 
21-й
Начальник штабу Армії США

1 липня 1959 — 30 вересня 1960
Наступник:
генерал
Джордж Декер
Попередник:
генерал
Натан Фаррагут Твайнінг
 
4-й
Голова
Об'єднаного комітету начальників штабів США

1 жовтня 1960 — 30 вересня 1962
Наступник:
генерал
Максвелл Давенпорт Тейлор