Лікійська стежка

Лікійська стежка - промаркований маршрут для пішохідного туризму на півдні Туреччини. Офіційний початок Лікійської стежки — великий жовтий транспарант. Він розміщений за селищем Олюденіз курортного району Фетхіє. Загальна протяжність маршруту - 540 км. Фініш Лікійської стежки — селище Гейкбаірі (Geyikbayiri) біля Анталії.

Лікійська стежка
Похід Лікійською стежкою. Чукур-яйла. 2019 рік.jpg
Похід Лікійською стежкою. Чукур-яйла. 2019 рік
Likya Yolu
Місцезнаходження Туреччина Туреччина
Використання Пішохідний туризм
Туристичні подробиці
Складність стежки ПВД, 1-а, 2-а категорія складності
Сезон весна, осінь
Місяці кінець березня, квітень, початок травня, жовтень
Визначні місця Вогні Химери, Тахтали, Олімпос

Етимологія назвиРедагувати

Туристична стежка отримала свою назву від історичного регіону, держави та провінції Римської імперії Лікії.

Особливості маршрутуРедагувати

  • Стежка промаркована біло-червоно-білими смуговими мітками, відповідно до європейської угоди Grande Randonnee.
  • Довжина стежки не дозволяє багатьом туристичним групам пройти її всю, за один раз. Тому більшість туристів за один похід іде Західною або Східною частиною Лікійської стежки.
  • Значна частина стежки прокладена у гірській місцевості, іноді вона спускається до моря, а потім знову розвертається у напрямку вглиб півострова.
  • Основа маршруту — стежки мулів, пішохідні стежки, сільські дороги, фрагменти античних доріг.
  • Найбільш сприятлива пора року для проходження Лікійської стежки — весна й осінь. Бо літом занадто жарко, а взимку шлях ускладнюють рясні дощі.

Нитка маршрутуРедагувати

Олюденіз — Кабак — Киник (Ксанф) — АкбельГелеміш і руїни Патари — Калкан — Каш (Антіфеллос) — УчагизДемре (Кале) — МираКутлуджаЗейтінАлакілісе. Тут стежка досягає позначки 1811 м над рівнем моря. Далі — БелосАксуМанавгатМавикеніджКарайозОлімпосЧірали.

Далі стежка розгалуджується й йде або вздовж берега: Текірова — Фаселіс — Асагікуздере — яйла ГейнюкХісарчандир. Або всередину материка: УлупінарБейджик — Верхній Бейджик — яйла Куздере — яйла ГьойнюкГедельмеХісарчандир.

Лікійська стежка. Мугла. Фрагмент дороги з античних часів

Складність маршрутуРедагувати

Складність маршруту відповідає походу вихідного дня, походу 1-ї та 2-ї категорії складності. Пересування на маршруті не потребує спеціального спорядження.

Природа на маршрутіРедагувати

Територія, вздовж якої проходить Лікійська стежка, знаходиться у субтропічному кліматичному поясі, у його вологому підтипі. Природа на маршруті - флора та фауна зони середземноморських вічнозелених твердолистих лісів та чагарників та висотної поясності: стартові субтропічні середземноморські ліси, які з висотою змінюють широколисті ліси, хвойні ліси, альпійські луки, кам'янисті пустелі [1]. У зону вічних снігів і льодовиків могли б потрапити ті, хто буде підійматися на вершину гори Тахтали, але її висота нижча снігової лінії, тому з червня по жовтень гора позбавляється свого снігового покриву.

ГалереяРедагувати


ПриміткиРедагувати

  1. Физическая география материков и океанов: Учеб.Ф 51 для геогр. спец. ун-тов/Ю.Г. Ермаков, Г.М. Игнатьев, Л. И. Куракова и др.; Под общей ред. А.М. Рябчикова. - М.: Высш. шк., 1988.

ПосиланняРедагувати