Лікійська стежка
Лікійська стежка - промаркований маршрут для пішохідного туризму на півдні Туреччини. Офіційний початок Лікійської стежки — великий жовтий транспарант. Він розміщений за селищем Олюденіз курортного району Фетхіє. Загальна протяжність маршруту - 540 км. Фініш Лікійської стежки — селище Гейкбаірі (Geyikbayiri) біля Анталії.
| Лікійська стежка | |
|---|---|
 Похід Лікійською стежкою. Чукур-яйла. 2019 рік | |
| Likya Yolu | |
| Місцезнаходження |
 Туреччина |
| Використання | Пішохідний туризм |
| Туристичні подробиці | |
| Складність стежки | ПВД, 1-а, 2-а категорія складності |
| Сезон | весна, осінь |
| Місяці | кінець березня, квітень, початок травня, жовтень |
| Визначні місця | Вогні Химери, Тахтали, Олімпос |
Етимологія назви ред.
Туристична стежка отримала свою назву від історичного регіону, держави та провінції Римської імперії Лікії.
Особливості маршруту ред.
- Стежка промаркована біло-червоно-білими смуговими мітками, відповідно до європейської угоди Grande Randonnee.
- Довжина стежки не дозволяє багатьом туристичним групам пройти її всю, за один раз. Тому більшість туристів за один похід іде Західною або Східною частиною Лікійської стежки.
- Значна частина стежки прокладена у гірській місцевості, іноді вона спускається до моря, а потім знову розвертається у напрямку вглиб півострова.
- Основа маршруту — стежки мулів, пішохідні стежки, сільські дороги, фрагменти античних доріг.
- Найбільш сприятлива пора року для проходження Лікійської стежки — весна й осінь. Бо літом занадто жарко, а взимку шлях ускладнюють рясні дощі.
Нитка маршруту ред.
Олюденіз — Кабак — Киник (Ксанф) — Акбель — Гелеміш і руїни Патари — Калкан — Каш (Антіфеллос) — Учагиз — Демре (Кале) — Мира — Кутлуджа — Зейтін — Алакілісе. Тут стежка досягає позначки 1811 м над рівнем моря. Далі — Белос — Аксу — Манавгат — Мавикенідж — Карайоз — Олімпос — Чірали.
Далі стежка розгалуджується й йде або вздовж берега: Текірова — Фаселіс — Асагікуздере — яйла Гейнюк — Хісарчандир. Або всередину материка: Улупінар — Бейджик — Верхній Бейджик — яйла Куздере — яйла Гьойнюк — Гедельме — Хісарчандир.
Складність маршруту ред.
Складність маршруту відповідає походу вихідного дня, походу 1-ї та 2-ї категорії складності. Пересування на маршруті не потребує спеціального спорядження.
Природа на маршруті ред.
Територія, вздовж якої проходить Лікійська стежка, знаходиться у субтропічному кліматичному поясі, у його вологому підтипі. Природа на маршруті - флора та фауна зони середземноморських вічнозелених твердолистих лісів та чагарників та висотної поясності: стартові субтропічні середземноморські ліси, які з висотою змінюють широколисті ліси, хвойні ліси, альпійські луки, кам'янисті пустелі [1]. У зону вічних снігів і льодовиків могли б потрапити ті, хто буде підійматися на вершину гори Тахтали, але її висота нижча снігової лінії, тому з червня по жовтень гора позбавляється свого снігового покриву.
Галерея ред.
-
Похід Лікійською стежкою. Чукур-яйла. 2019 рік -
Лікійська стежка. Західна частина. 2019
Примітки ред.
- ↑ Физическая география материков и океанов: Учеб.Ф 51 для геогр. спец. ун-тов/Ю.Г. Ермаков, Г.М. Игнатьев, Л. И. Куракова и др.; Под общей ред. А.М. Рябчикова. - М.: Высш. шк., 1988.
Посилання ред.
- [Физическая география материков и океанов: Учеб.Ф 51 для геогр. спец. ун-тов/Ю.Г. Ермаков, Г.М. Игнатьев, Л. И. Куракова и др.; Под общей ред. А.М. Рябчикова. - М.: Высш. шк., 1988.]
- The Lycian Way // day 31 // Hisarçandir Kale - Geyikbayırı [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.](англ.)