Лідія Койдула
| Лідія Койдула | ||||
|---|---|---|---|---|
| ест. Lydia Emilie Florentine Jannsen | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Лідія Емілі Флорентін Яннсен | |||
| Псевдонім | Лідія Койдула, ест. Lydia Koidula | |||
| Народилася | 12 (24) грудня 1843 Пярнумаа | |||
| Померла | 30 липня (11 серпня) 1886 (42 роки) Кронштадт ·рак молочної залози | |||
| Поховання | Метсакальмісту | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Національність | естонка | |||
| Діяльність | поетеса | |||
| Сфера роботи | поезія і журналістика | |||
| Alma mater | Q31275457? (1861) | |||
| Мова творів | естонська | |||
| Magnum opus | Meadow Flowersd і Emajõe ööbikd | |||
| Батько | Йохан Вольдемар Яннсен | |||
| У шлюбі з | Eduard Michelsond | |||
|
| ||||
 Лідія Койдула у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Лідія Емілі Флорентін Яннсен (ест. Lydia Emilie Florentine Jannsen, більше відома під псевдонімом Лідія Койдула ест. Lydia Koidula; 12 (24) грудня 1843, Пярнумаа — 30 липня (11 серпня) 1886) — естонська поетеса, публіцистка та драматургиня.
Життєпис
ред.Лідія Яннсен народилася у селі Вяндру, повіт Пярну, Ліфляндської губернії (зараз центральна Естонія) у родині журналіста й просвітителя Йохана Яннсена. Сім'я переїхала до містечка неподалік Пярну в 1850 році, де в 1857 році батько почав видавати першу місцеву газету естонською мовою, а Лідія пішла до німецької школи.
В 1864 році Яннсени переїхали до університетського міста Тарту, найпрогресивнішого міста Естонії. Націоналізм, у тому числі публікації мовою нацменшин, був дуже гострою темою в Російській імперії, але указ царя Олександра ІІ був відносно ліберальним, і батькові Лідії вдалося переконати імперську цензуру дозволити йому випустити першу національну естономовну газету в 1864. Обидві, місцева та національна, газети називалися «Кур'єр». Лідія Яннсен писала в обидвох газетах, а також публікувала свої твори окремо. Псевдонім «Койдула» естонською означає «ранкова зоря»[3].
У 1873 році Лідія одружилася з латвійським військовим лікарем Едуардом Мікелсоном та переїхала до Кронштадта, штаб-квартири російських морських збройних сил біля Санкт-Петербурга. Народила трьох дітей. У 1876—1878 роках відвідала з чоловіком Бреслав, Страсбург та Відень. Прожила в Кронштадті 13 років, їздячи на літо до Естонії, але туга за батьківщиною не полишила її.
Лідія Яннсен померла 11 серпня 1886 року після тривалої та тяжкої боротьби з раком молочної залози. Останньою поемою, яку вона написала, була «Естонії, перед смертю» (ест. Enne surma - Eestimaale!).
Зв'язок з Україною
ред.Українська поетеса Ліна Костенко створила вірш «Лідія Койдула на чужині»[4].
Бібліографія
ред.- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
- Ots.L. The History of Estonian Literature. University of Tartu.
- Olesk.S & Pillak.P . Lydia Koidula .24.12.1843-11-08.1886. Tallinn. Umara Kirjastus, P.14
- Nirk.E. Estonian Literature. Tallinn Perioodika. 1987. pp73-77, 79-81, 366
- Raun.T.U. Estonia and the Estonians. Hoover Institution Press, Standford. 2001. pp 77-79, 188
- Kruus.O & Puhvel.H. Eesti kirjanike leksikon. Eesti raamat.Tallinn. 2000. pp 210—211
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Ніч на Венері, 2020, с. 139.
- ↑ Костенко Л. В. Вибране. — К.: Дніпро, 1989. — С. 222. — ISBN 5—308—00376—9.