Відкрити головне меню

Олекса́ндр Па́влович Ляшко́ (17 [30] грудня 1915(19151230), с. Родакове, Катеринославська губернія, Російська імперія (нині Луганська область, Україна) — 9 жовтня 2002, Київ, Україна) — український радянський державний діяч, голова Ради Міністрів УРСР (1972—1987), секретар ЦК КПУ. Голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986). Автор трилогії спогадів. Член ЦК КПУ в 1960—1990 роках. Член Президії (Політбюро) ЦК КПУ в липні 1963 — липні 1987 р. Член ЦК КПРС в 1961—1989 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го і 7—11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 5—11-го скликань (у 1961—1989 роках).

Олександр Павлович Ляшко
Олександр Павлович Ляшко

голова Президії Верховної Ради УРСР
Час на посаді:
20 червня 1969 — 9 червня 1972
ПопередникДем'ян Коротченко
НаступникІван Грушецький

голова Ради Міністрів УРСР
Час на посаді:
9 червня 1972 — 10 липня 1987
ПопередникВолодимир Щербицький
НаступникВіталій Масол

Народився30 грудня 1915(1915-12-30)
Родакове, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер9 жовтня 2002(2002-10-09) (86 років)
Київ, Україна
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1985
Орден Леніна — 1965Орден Леніна — 1971Орден Леніна — 1973Орден Леніна — 1975
Орден Леніна — 1977Орден Леніна — 1985Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985Орден Трудового Червоного Прапора — 1957
Орден Трудового Червоного Прапора — 1958
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 1999
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
ПідписOleksandr Liashko Signature 1979.png

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився 17 (30) грудня 1915(19151230) р. в родині робітника-залізничника на станції Родакове, тепер Луганської області (за іншими даними — народився в місті Міллерово, тепер Ростовської області Російської Федерації). Після закінчення школи у 1930 році почав трудовий шлях учнем слюсаря-інструментальника в залізничному депо станції Родакове. Працював також секретарем у школі на станції Родакове.

Влітку 1931 року вступив до Луганського автошляхового технікуму. У квітні 1935 року закінчив технікум і почав працювати у великому автогосподарстві Кадіївського коксохімічного заводу: механіком, заступником начальника автобази. У 1936 році прийняв запрошення перейти до обласної школи автомеханіків у місті Артемівську Донецької області, де працював викладачем, завідувачем навчальної частини.

Влітку 1937 року вступив до Донецького індустріального інституту. Обрав фах інженера-металурга. Разом з однокурсниками влітку 1941 року направлений курсантом до 2-го Харківського танкового училища. Після закінчення у 1942 році училища одержав звання лейтенанта і був направлений на Горьковський автозавод, що перейшов тоді на випуск танків. Член ВКП(б) з 1942 року.

Взвод, яким командував О. Ляшко, одержав бойові машини і був перекинутий на Північно-Кавказький фронт. Після вдало організованого ремонту бойової техніки у 1943 році повернувся в танкове училище, де викладав спеціальні дисципліни до кінця війни.

 
меморіальна дошка на будівлі ДонНТУ

З 1945 року працював інженером по устаткуванню мартенівського цеху на Новокраматорському машинобудівному заводі Сталінської області. Водночас без відриву від виробництва навчався в Донецькому індустріальному інституті, який закінчив у 1947 році та здобув спеціальність інженера металурга-механіка.

З 1947 року — заступник начальника транспортного цеху, заступник директора, з 1951 року — парторг ЦК ВКП(б) на Новокраматорському машинобудівному заводі Сталінської області.

У серпні 1952—1954 роках — 1-й секретарем Краматорського міського комітету КПУ Сталінської області.

У 1954—1957 роках — секретар Сталінського обласного комітету КПУ. У 1957 — 1 березня 1960 року — 2-й секретар Сталінського обласного комітету КПУ.

1 березня 1960 — січень 1963 року — 1-й секретар Сталінського (Донецького) обласного комітету КПУ. У січні — 11 липня 1963 року — 1-й секретар Донецького промислового обласного комітету КПУ.

2 липня 1963 — 18 березня 1966 року — секретар ЦК Комуністичної партії України, голова Бюро ЦК КПУ по промисловості і будівництву.

18 березня 1966 — 19 червня 1969 року — 2-й секретар ЦК КПУ.

20 червня 1969 — 9 червня 1972 року — голова Президії Верховної Ради Української РСР.

З 9 червня 1972 року — голова Ради Міністрів Української РСР. У травні 1986 року очолив Республіканську урядову комісію з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 10 липня 1987 року п'ята сесія ВР УРСР звільнила О. Ляшка від обов'язків голови Ради Міністрів Української РСР.

З 1987 року — персональний пенсіонер союзного значення в Києві.

Був одружений на Давидовій Клавдії Андріївні, мав двох дітей — Ляшка Володимира Олександровича та Ляшко Ніну Олександрівну.

Автор трьох книг спогадів: «Путь выживания», «Путь в номенклатуру» (1997), «На ступенях власти» (2001).

 
Могила Олександра Ляшка

Помер 9 жовтня 2002 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди, звання, пам'ятьРедагувати

Основні праціРедагувати

  • Ляшко А. П. Груз памяти: Трилогия: Воспоминания / А. П. Ляшко. — К.: Деловая Украина, 1997—2001.
    • Кн. 1: Путь выживания. — 1997. — 397 с.
    • Кн. 2: Путь в номенклатуру. — 1997. — 540 с.
    • Кн. 3, ч. 1: На ступенях власти. — 2001. — 389 с.
    • Кн. 3, ч. 2: На ступенях власти. — 2001. — 525 с.
  • Ляшко О. На головному напрямі / О. Ляшко. — К.: Політвидав УРСР, 1962. — 61 с.
  • Ляшко А. П. Украинская Советская Социалистическая Республика / А. П. Ляшко. — М.: Политиздат, 1972. — 127 с.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.— С. 145.
  • В масштабе эпохи: Современники об А. П. Ляшко / Сост. В. И. Ляшко. — К.: Іррідіум, 2003. — 237 с.
  • Вовенко В. Александр Ляшко: «Хочу увидеть свой народ счастливым» / В. Вовенко // Донбасс. — 2005. — 24 дек. — С. 5.
  • Ляшко Александр Павлович // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1974. — Т. 15. — С. 135.
  • Ляшко Александр Павлович: [Гос. и полит. деятель, 1915—2002: Некролог] // Веч. Донецк. — 2002. — 11 окт.; Донбасс. — 2002. — 11 окт.; Жизнь. — 2002. — 11 окт.
  • Ляшко Александр Павлович // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К. : Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98.
  • Ляшко Александр Павлович // Известия ЦК КПРС. — 1989. — № 2. — С. 80.
  • Ляшко Олександр Павлович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1971. — Т. 3. — С. 48—49.
  • Ляшко Александр Павлович // УСЭ. — К., 1981. — Т. 6. — С. 211.
  • Памяти А. П. Ляшко: [Мемориал. доска на здании Ворошилов. района] // Первая линия. — 2003. — 27—30 нояб.
  • Пребывание в Донецкой области [Пред. Совета Министров УССР А. П. Ляшко] // Правда Украины. — 1987. — 3 апр.
  • Пребывание А. П. Ляшко в Донецкой области // Соц. Донбасс. — 1985. — 26 мая.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

Попередник: Голови Ради Міністрів УРСР
червень 1972 — липень 1987
Наступник:
Щербицький Володимир Васильович Масол Віталій Андрійович