Відкрити головне меню

Ляше́нко Ю́рій Ива́нович (нар. 1 січня 1939(19390101), м. Вуглегірськ, Донецька область, УРСР)  — український кінорежисер-постановник 1 категорії. Заслужений діяч мистецтв України (07.07.2007).

Ляшенко Юрій Іванович
Зображення
Юрій Ляшенко
Дата народження 1 січня 1939(1939-01-01) (80 років)
Місце народження Вуглегірськ, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Професія кінорежисер
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України (2007)
IMDb ID 0527910

БіографіяРедагувати

Народився 1 січня 1939 року в місті Вуглегірськ Донецької(Сталінської) області.

Юрій Ляшенко прийшов у кіно з театру і назавжди зберіг любов до актора. Своєю роботою доводив, що головним у складній взаємодії багатьох чинників творення в кіно є актор. Юрій Ляшенко з винятковою майстерністю використовує можливості монтажу для розкриття контрапунктом сюжетних ліній і тем, які не закладені у діалогах та подієвому ланцюгу, а виявляються лише особливим розміщенням кадрів. І теорією (періодично виступає в пресі), і практикою він доводить, що сила мистецтва в психологічній складності і глибині образів, епізодів, сюжетів.

Якщо в теорії від болісного сприйняття бід суспільства його думки бувають суперечливими, іноді епатажними, як наприклад, в статтях «Схаменіться, недолюди!» (журнал «Дніпро» № 7-8, 2006 р.) або «Ми не раби, раби не ми, ми — хами!» (газета «Слово Просвіти», 19-25 січня 2006 р.), то в практичних роботах домінують світлі ноти. Вже в перших самостійних роботах режисера-постановника, «Світ, який належить чоловікам» (1977 р.,к.м. ВДІК) та в телефільмі «День перший, день останній» (к/ст. ім. О.Довженка, 1978 р.), Ю. Л. показав, що своєю особливою інтонацією, яка поєднує і ніжність, і експресію, вміє впливати на глядацьку уяву, обмежуючись простим задумом. Завдяки пошукам духовної проблематики у фільмі «Мерседес» втікає від погоні" (к/ст. ім. О. Довженка, 1980 р.) і життєствердній аурі фільму при трагічному фіналі розповідь про пригоди армійських розвідників набула філософського осмислення дилеми: життя — смерть. У фільмі «Записки Кирпатого Мефістофеля» (за однойменним романом В. Винниченка, режисер-постановник і автор сценарію) к/ст. ім. О.Довженка, 1994 р.) Ю. Л. з особливою силою показав вміння знаходити вихід з психологічних лабіринтів.

Нагороди на міжнародних кінофестиваляхРедагувати

  • 1994 р. «Бронзовий витязь» — приз 3-го МКФ слов'янських і православних народів.
  • 1997 р. «За найкращу режисуру» — приз 1-го МКФ «Деметра».
  • 1997 р. «За найкраще виконання чоловічої ролі» приз 1-го МКФ «Деметра» актору С. Романюку, виконавцю головної ролі в фільмі «Записки Кирпатого Мефістофеля»
  • 1996 р. «Диплом глядацьких симпатій» — 1-й МКФ глядацького журі.

ФільмографіяРедагувати

Режисер-постановник студії ім. О.Довженка:Редагувати

Режисерські роботи:Редагувати

2-й режисер у художніх фільмах студії ім. О.Довженка:Редагувати

Друкувався у пресіРедагувати

  • В журналах «Новини кіноекрану», «КіноТеатр», «Український форум», «Віче», «Дніпро», «Ренесанс»
  • В газетах «Дзеркало тижня», «День», «Персонал плюс», «Слово просвіти», «Комуніст», та інших

ЛітератураРедагувати

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 383;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 803.