Людовик I Орлеанський
Людовик Орлеанський (фр. Louis d’Orléans; 13 березня 1372 — 23 листопада 1407, Париж, Франція) — герцог Орлеанський (з 1392), граф де Бомон і де Шато-Тьєррі, герцог Туренський (з 1386), герцог де Валуа, граф Ангулема (з 1394), граф Перигора (з 1400), граф Дре (з 1401), граф Суассона (з 1404), герцог Люксембурзький з (1407).
Людовик I Орлеанський | |
---|---|
фр. Louis Ier d'Orléans | |
Народився | 13 березня 1372[1] Hôtel Saint-Pold, Париж |
Помер | 23 листопада 1407[1] (35 років) Маре, III округ Парижа, Париж ·різана рана |
Поховання | Абатство Сен-Дені |
Країна | Франція |
Діяльність | військовослужбовець |
Знання мов | французька |
Учасник | Столітня війна |
Титул | герцог |
Посада | регент |
Рід | Валуа |
Батько | Карл V Мудрий[2] |
Мати | Жанна де Бурбон[2] |
Брати, сестри | Катерина Валуа і Карл VI Божевільний[2] |
У шлюбі з | Валентина Вісконті, герцогиня Орлеанська[2] |
Діти | Шарль I[2], Жан Анґулемськийd[2], Маргарита Вертюd, Жан Дюнуа і Пилип Орлеанськийd |
Біографія
ред.Син короля Франції Карла V Мудрого з династії Валуа і Жанни, дочки П'єра I де Бурбона, молодший брат Карла VI Божевільного. Серед його нащадків королі Франції Людовик XII і Франциск І.
Відігравав велику роль у Столітній війні. У зв'язку з прогресуючим психічним розладом короля Карла VI оспорював регентство з Філіпом Сміливим і після смерті останнього, його сином Іоанном Безстрашним.
В 1393 році став причиною пожежі, відомої в історії як Бал охоплених полум'ям , після якої стан здоров'я хворого короля ще більш погіршився.
Вбитий на Старій Храмовій вулиці в Парижі Раулем д'Анкетонвіллем за замовленням свого ворога, герцога Бургундського Іоанна Безстрашного.
Ця подія стала причиною Війни арманьяків і бургіньйонів, що тривала чверть століття.
Сім'я
ред.Дружина
ред.- Валентина I (1371 — 4 грудня 1408) — графиня Вертю (з 11 вересня 1372). Дочка Джана Гелеаццо I (герцога Мілану) і його першої дружини Ізабелли I (графині Вертю). Вийшла заміж за Людовика 17 серпня 1389, доводилась йому двоюрідною сестрою[к 1].
Діти
ред.- Дочка[3] (25 березня 1390) — народилась в Парижі. Померла одразу після народження.
- Людовик (26 травня 1391 — вересень 1395) — помер в дитинстві.
- Син (1392)[4] — помер зразу після народження.
- Жан (вересень — 31 жовтня 1393) — помер в дитинстві.
- Шарль І (24 листопада 1394 — 5 січня 1465) — герцог Орлеану, граф Блуа, Дре і Куртене (з 23 листопада 1407). Воєначальник, один з найбільш видатних поетів Франції[5][6]. Його син у 1498 році став королем Франції Людовиком XII.
- Філіпп (21/24 липня 1396 — 1 вересня 1420) — граф Вертю (з 4 грудня 1408). Під час Осерського договору (22 серпня 1412) було вирішено, що Філіпп одружиться з Катериною Бургундською, дочкою Іоанна І (герцога Бургундії), але весілля так і не вібулось. Служив в армії короля Карла VI проти бургундців та англійців, супроводжував його до Пікардії та Артуа. Був прихильником майбутнього короля Карла VII. Помер у віці двадцяти чотирьох років, одруженим не був, мав позашлюбного сина Філіппа, який загинув 18 липня 1445, не залишивши потомства.
- Людовик (1398)[7] — помер немовлям, мало відомостей про цю дитину.
- Жан (26 червня 1399 — 30 квітня 1467) — граф Ангулему (з 23 листопада 1407 по 30 квітня 1467) та Перигору (з 23 листопада 1407 по 1437). Дід майбутнього короля Франції Франциска I.
- Марія (квітень 1401) — народилась в замку Кусі. Померла незабаром після народження.
- Маргарита (4 грудня 1406 — 24 квітня 1466) — графиня Вертю (з 1 вересня 1420), графиня-консорт Етампа, дружина Річарда I (графа Етампа) (з 1423 по 2 червня 1438). Матір герцога Бретані Франциска II.
Бастарди
ред.- Від Іоланди Енгієн, більш відома під іменем Марієтта:
- Іоанн (лютий 1403[8] — 24 листопада 1468) — граф Дюнуа (з 1439) та Лонгвілю (з 1443). Воєначальник, учасник Сторічної війни.
Коментарі
ред.- ↑ Батько Людовика і матір Валентини були рідними братом та сестрою.
Примітки
ред.- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е Kindred Britain
- ↑ Unknown Daughter D' Orleans..
- ↑ Unknown D' Orleans..
- ↑ Mlle de Keralio. Collection des meilleurs ouvrages francois, composés par des femmes, dédié aux femmes francaises. 1786
- ↑ Alfred Latimer Kellogg. Chaucer, Langland, Arthur: essays in Middle English literature. 1972. стр. 134
- ↑ Louis D' Orleans..
- ↑ Thibault, 1997, с. 4, note 1, Читати в інтернеті. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 30 серпня 2020..
Посилання
ред.- Евгений ГОЛЬЦМАН. СТРАННЫЕ ЗНАМЕНИТОСТИ