Любченко Георгій Опанасович
Лю́бченко Гео́ргій (Ю́рій) Опана́сович (1900—1970) — український архітектор.
| Любченко Георгій Опанасович | |
|---|---|
| Народження | 1900 |
| Смерть | 1970 |
| Країна (підданство) |
 Російська імперія СРСР |
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Діяльність | архітектор, містобудівник, викладач |
| Праця в містах | Київ, Житомир, Вишгород, Га́дяч і Олександрія |
| Архітектурний стиль | конструктивізм і постконструктивізм |
| Найважливіші споруди | Будинок інженерно-технічних працівників |
| Нереалізовані проєкти | Урядова площа у Києві |
| Наукові праці | Інсоляція й орієнтація будинків (1932) |
Біографія ред.
Георгій Любченко народився 15 жовтня 1900 року у Староживотові (тепер у складі села Новоживотів) Таращанського повіту Київської губернії. Походив із селянинськоїродини[1].
Навчався у вищому початковому вчилищі й гімназії у Сквирі.
У 1920-х роках працював у відділі політосвіти Сквирського військкомату, у бібліотечній секції відділу народної освіти Сквирського повітового ревкому, у трудовій школі у Сквирі.
У 1930 році закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту.
У 1928—1930 роках викладав у Першій художньо-індустріальній профшколі в Києві, у 1930—1932 роках — у Київському робітничому машинобудівному інституті, у 1933—1938 роках — у Київському будівельному інституті.
Водночас у 1933—1941 роках працював у конструкторському секторі Київської філії Науково-дослідного інституту споруджень, Архітектурно-планувальному управлінні (АПУ) Київського комгоспу, Київській обласній проектній конторі, проектній конторі республіканського Наркомату місцевої паливної промисловості[1]. В АПУ Георгій Любченко розробляв проекти для київського генплану 1938 року.[2]
У роки німецької окупації працював у відділі благоустрою Київської міської управи. Після зайняття Києва радянськими військами Георгія Любченка не заарештували, що може навести на думку про його співпрацю з органами НКВС. Він обійняв посаду старшого архітектора-інспектора Державного архітектурно-будівельного контролю Управління у справах архітектури Києва[1].
Проєкти ред.
- Будинок ІТП у стилі постконструктивізму[3];
- Столова заводу імені Артема у Києві (1929);
- житловий будинок співробітників НКВС УСРР(177 квартир, 17 секцій, 5 поверхів)[4] на вулиці Академіка Богомольця в Києві, 14/7 (1934)[3];
- насосна станція 2-го підйому Київського водогону у Вишгороді (1936);
- житловий будинок працівників спиртового тресту в Житомирі (1937);
- колгоспний будинок культури в Піщаному (1937—1938);
- каменедробильний завод у Клесові (1939—1940);
- соцмістечко комбінату «Укрбурвугілля» в Олександрії (1938—1940);
- житлове селище та будівля торфобрикетного заводу в Білокоровичах (1940—1941)[1].
Нереалізовані проєкти ред.
- Урядова площа у Києві у співавторстві з архітектором Павлом Альошиним (1934);
- житловий комбінат фабрики «Коттон-чулок» у Києві (1936—1937);
- столова туберкульозного санаторію в Гадячі (1939)[1].
Наукові дослідження ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Опис справ постійного зберігання: український архітектор Любченко Георгій (Юрій) Опанасович (1900—1970) [Архівовано 24 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України
- ↑ Олена Буняк. Генеральний план реконструкції міста Києва 1935 р. (за матеріалами періодичних видань) // Науковий вісник Національного музею історії України. — 2016. — Т. 1, № 1. — С. 192-196. Архівовано з джерела 25 грудня 2019. Процитовано 16.11.2020.
- ↑ а б Ладан Т., Мокроусова Е., Савчук Г. RKM kiev avant-garde itineraries. С. 11 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 26 грудня 2019.
- ↑ Береговий С. І. Житлова забудова Києва наприкінці 1920х — у 1930і роки в системі соціальної ієрархії сталінської доби // Соціопросторова та символічна інженерія суспільства: до річниці Голодомору та масових репресій : матеріали Міжнар. наук. конф.. — 2018. — 11 травня. — С. 53-58. Архівовано з джерела 23 березня 2022. Процитовано 16.11.2020.
- ↑ Любченко Ю. П. Інсоляція і орієнтація будинків. – К.: ОНТВУ Будвидав, 1932. – 72 с.