Любацька Людмила Вікторівна
Людми́ла Ві́кторівна Люба́цька (нар. 28 лютого 1961) — українська письменниця.
| Любацька Людмила Вікторівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 28 лютого 1961 (63 роки) | |||
| Країна |  Україна | |||
| Діяльність | поетеса, краєзнавець | |||
| Напрямок | Українська література, краєзнавство | |||
| Членство | НСПУ (з 2020 року) | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народилася 28 лютого 1961 року в с. Мурафа (Шаргородський район) на Вінниччині. Закінчила Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (2002). Працює в галузі культури, займається громадською діяльністю, зокрема літературно-мистецьким проектом «Русалка Дністровая». Захоплюється живописом, етнографією.
Живе у м. Вінниці.[1]
Літературна діяльність
ред.Поетеса, краєзнавець. Автор книг віршів «Кровообіг» (2016), «Неначе молитву, несу хризантеми» (2019); літературознавчих розвідок «Ласкава зірка України» (2011) про М. Коцюбинського, «Михайло Каменюк: post scriptum» (2019); малої і документальної прози «Татове небо» (2013), «Ягоди для тата» (2017), «Вікно в Пеньківку» (2019); публікацій в альманахах та періодиці.
|
Людмила Любацька має в поезії свій голос, свій стиль, свою тематичну палітру. Якщо в першій збірці «Кровообіг» Людмила Любацька експериментувала (і досить вдало!) на теми мистецькі та соціально-побутові, використовувала білий вірш і короткі поетичні форми, то друга її збірка має стрункіший, впорядкованіший лад насамперед в тематиці. Тема Любові: до рідного краю і до коханого – два чудових зрілих яблука в наддністрянському саду авторки. Вірші пристрасні, глибокі, пройняті громадським неспокоєм!.. В них справді жура і щастя обнялись, бо обоє породжені сучасними реаліями життя | 
|
— Михайло Шевченко (2018)[2] | ||
Нагороди і відзнаки
ред.- Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (2015);[4]
- Премія імені Леоніда Гавриша (2018);[5]
- Премія імені Віктора Тимчука (2019);[6]
- Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2020).[7]
Джерела і література
ред.- Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 1028—1043.
Примітки
ред.- ↑ Біографія Людмили Любацької // [[Вінницька обласна організація НСПУ|ВОО НСПУ]] «Краснослов». — 2020. — 28 лютого. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Цит. по: Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 1029
- ↑ Людмила Любацька поповнила лави НСПУ // [[Вінницька обласна організація НСПУ|ВОО НСПУ]] «Краснослов». — 2020. — 12 березня. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Лауреати "Кришталевої вишні за 2015 рік // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2016. — 15 вересня. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ На Вінниччині заснували щорічну премію імені Леоніда Гавриша // Офіційний сайт Вінницької обласної державної адміністрації. — 2018. — 2 жовтня. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Оголошені лауреати премії імені Віктора Тимчука за 2019 рік // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2019. — 1 грудня. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ У Вінниці нагородили переможців літературної премії Коцюбинського // Укрінформ. — 2020. — 29 вересня. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.