Відкрити головне меню

Лю́бартівський (Лю́бартовський) полк — адміністративно-територіальна військова одиниця Правобережної України під час Хмельниччини. Утворений 1648 року. Полковий центр — місто Любартів (нині смт Любар Житомирської області).

Любартівський полк
Утворено 1648
Ліквідовано 8.8.1649
Центр Любартів
Полковники
1649 Іван Донець

Відомостей про полк, його територію та керівників, на жаль, дуже мало. Так, відомо, що в 1649 році Богдан Хмельницький посилає Івана Донця (1-ша чв. 17 ст.— імовірно, після 1667) на Волинь, останній діяв там як любартівський полковник разом із Г. Яцкевичем та М. Тишею.[1]

Деякі дослідники вважають, що Любартівський полк був скоріше не бойовим полком, а лише територіальною адміністрацією.[2] Існують також думки, що Любартівський полк був не козацьким полком в повному розумінні цього слова, а полком селянського ополчення, який сформував у 1649 році Іван Донець в Любартові та його околицях. Любартів також згадується як сотенне місто Волинського (Остропільського) полку.

Богдан Хмельницький звернув особливу увагу на зміцнення прикордонної смуги, в якій перебував і Любартів. У березні 1649 р. він вислав туди два полки в складі 10 тис. чоловік. Військо було розташоване по лінії Случі і Мурафи. У Любартові стояли селянські загони полковників Івана Донця і Михайла Таборенка; вони мали у своїх руках також Гриців, Лабунь і Сульжин.[3]

В червні 1649 р. польські війська перейшли Горинь і почали наступи на селянські відділи, що стояли тут залогами. Полки Івана Донця й Михайла Таборенка взяли участь у відбитті походу 1649 року Андрія Фірлея до Заслава. За завданням Гетьмана Богдана Хмельницького вони мали перекрити переправу через ріку Горинь біля Заслава. Проте козацькі полки не встигли вчасно зробити це і польське військо переправилося через річку ще до їх прибуття. Під час битви під Заславом біля села Сульжинці вищезгадані полки були розбиті.[4] Залишки полків відступили спочатку до Любартова, а потім далі на схід, де приєднались до головного козацького війська Богдана Хмельницького.

У липні 1649 року Любартівський полк у складі козацького війська під проводом київського полковника Михайла Кричевського брав участь у битві під Лоєвом з литовським військом Януша Радзивілла. Внаслідок битви козаки не дозволили литовському війську продовжити наступ на Київ.

За Зборівським договором 8 серпня 1649 року полк перестає існувати, його територія залишилась за Польщею.[5]

ПриміткиРедагувати

  1. Стаття «ДОНЕЦЬ Іван» в «Енциклопедії історії України»[1]
  2. Жирко І. Хроніка реєстрових козаків Кропивнянського полку та Кропивнянської сотні у складі Черкаського, Іркліївського, Кропивнянського, Переяславського полків. — Ч. 4 — Сторінка 258
  3. Битва під Зборовом. Зборівський договір // Іван Крип'якевич. Богдан Хмельницький[2]
  4. Історія українського війська. Ч. 1. Львів, 1936. — с. 207. ISBN 5-7770-040
  5. Петро Натикач. Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького на території сучасної Житомирщини[3]