Миха́йло (Станісла́в) Криче́вський (Кречо́вський) гербу власного (р. н. невід. — † 3 серпня 1649[4]) — військовий діяч, з 1643 року полковник Чигиринського полку i Київського полку (1648) реєстрових козаків, наказний гетьман українського козацтва.

Михайло-Станіслав Кричевський
Народився невід.
Помер 3 серпня 1649(1649-08-03)[1][2][3]
Лоєв, Q117595123?, Речицький повіт, Російська імперія
Країна  Річ Посполита
Діяльність військовослужбовець
Титул шляхтич
Військове звання ротмістр, полковник
Рід Кричевські
Герб
Герб

Короткий життєпис ред.

Народився в берестейській шляхетській католицькій родині Кричевських гербу власного. Родина мала руське походження, але полонізувалась на межі XVI—XVII ст.[5] Здобув добру освіту, крім польської, володів також німецькою, французькою та латинською мовами. Завдяки вмінням та знанням військової справи був улюбленцем коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. 1627 року під час польсько-шведської війни очолював хоругву.

Кар'єра ред.

Може бути тим Кречовським — товаришем хоругви князя Захарія Четвертинського, — який був поранений у битвах проти повсталих козаків від травня до серпня 1638 року. Правдоподібно, брав участь у виборах короля Владислава IV. У жовтні 1643 року коронний гетьман Станіслав Конєцпольський призначив його полковником Чигиринського полку реєстрових козаків замість Яна Закшевського (Івана Закревського), усунутого через зловживання щодо підвладних.[5] Допомагав у 1644 році боротися з татарами в Охматівській битві. У 1647 році:

  • взяв заарештованого Богдана Хмельницького на поруки і випустив його на волю. Став кумом сотника Чигиринського полку Б. Хмельницького.
  • у жовтні брав участь у виправі Алєксандера Конєцпольського на татар.[5]

1648 року приєднався до Хмельницького під Жовтими Водами, потім потрапив у полон у Корсунській битві.[6] Прийняв православне віросповідання та ім'я Михайло (доти він був Станіславом). Брав участь у битві під Пилявцями, військовому поході в Галичину, облозі Замостя, у переможних боях проти загонів С. Лянцкоронського та Я. Вишневецького.

Командував 30-тисячним козацьким військом, якому гетьман доручив відбити напад Януша Радзивілла у 1649 року на Україну. Тяжко поранений у битві під Лоєвом з вояками литовського гетьмана Януша Радзивілла, Кричевський був узятий у полон, де помер (за версією Веслава Маєвського, незважаючи на допомогу лікарів[4]).

За даними історика Панаса Феденка:

  • куля потрапила йому під праве око і застрягла у шиї, друга рана була у правому боці;
  • домігся від козаків, щоб його залишили помирати у таборі, передчуваючи смерть, тут і був знайдений «радзивіллівцями»;
  • Януш Радзивілл дав розпорядження:
    • придворному художнику намалювати посмертний портрет М. Кричевського;
    • насипати над «вождем непокірних козаків» найвищу серед загиблих під Лоєвом повстанців могилу і поставити хрест;
  • був одруженим із Зоєю (відомостей про неї поки немає)[7].

У літературі ред.

Вшанування пам'яті ред.

На честь Михайла Кричевського у Львові названо вулицю, а у Чигирині — провулок.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Тезаурус CERLConsortium of European Research Libraries.
  2. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. а б Catalog of the German National Library
  4. а б Majewski W. Krzyczewski (Krzeczowski) Stanisław (Michał)… — S. 554.
  5. а б в Majewski W. Krzyczewski (Krzeczowski) Stanisław (Michał)… — S. 553.
  6. Мицик Ю. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — С. 195. — ISBN 5-203-01639-9.
  7. Феденко П. Гетьманів кум… — С. 177—183.

Джерела та література ред.

Посилання ред.