Львівський дослідний нафтомаслозавод
Львівський дослідний нафтомаслозавод — українське нафтопереробне підприємство, що працювало у Львові упродовж 1896—2009 років.
| Тип | відкрите акціонерне товариство |
|---|---|
| Галузь | хімічна промисловість |
| Попередник(и) | ДП «Львівський дослідний нафтомаслозавод» |
| Засновано | 1896 |
| Засновник(и) | Барон, Валь, Лянсберґ |
| Закриття (ліквідація) | 2009 |
| Причина закриття | несприятлива екологія |
| Штаб-квартира |
 Україна, 79024, м. Львів, вул. Хмельницького, 207 |
| Попередні назви | «Фабрика i рафінерія виробів з нафти», «Акційне товариство нафтового промислу та земних газів у Львові» |
| Продукція |
бензин, дизельне паливо, бітум, нафтобітум, гідрорідина, гудрони, дистилят, рідини змащувально-охолоджуючі, мазут, мастила, гасова франкція |
| Співробітники | 195 (2013) |
| Код ЄДРПОУ | 00152394 |
Історія ред.
Історія заводу налічує понад сто років. Він заснований у 1896 році як невелика «Фабрика i рафінерія виробів з нафти», власниками якої були Барон, Валь та Лянсберґ. Фабрика виготовляла оливи кислотно-лужного очищення, бензин, дизельне паливо та свічки[1].
1920 року за фінансової підтримки польських Крайового та Промислового банків збудовано ще й «Акційне товариство нафтового промислу та земних газів у Львові». Завод займав площу близько 4,3 гектарів. На підприємстві було 11 кубів для ректифікації нафти (по 10 м³ кожний), 13 машин для виробництва свічок, котел для плавлення парафіну та електрогенератор для вироблення струму. У котельні змонтовано два парових котли. Після реконструкції заводу нафту розганяли у двох кубах по 50 т кожний. Отримували (у %): бензинових фракцій, гасу та дизельного палива — по 20, циліндричної оливи — 18, машинної оливи — 15. Бензинову фракцію переганяли у котлі об'ємом 26 м³. Освітлювальний гас та оливи проходили кислотно-лужне очищення. Відходи кислоти з гудроном у суміші з вугіллям використовували як енергетичне паливо[1].
1931 року на підприємстві встановлено установку системи «Фостер Віллер[en]», яка працювала циклічно: 14 днів в атмосферному та 14 днів у вакуумному режимах; реконструйовано резервуарний парк. Наступного року на заводі розпочато виробництво емульсії, до складу якої входив бензин (80 %), вода (18,5 %) та емульгатор (1,5 %) — для потреб хімічної промисловості. 1934 року здійснено розлив олив у тару та встановлено фільтрпреси. Для покращення якості бензину, його змішували з етиловим спиртом та одержували, так званий, бензин-алінізин. Тоді ж споруджено установку депарафінізації олив. Після вересня 1939 року завод націоналізовано радянською владою[1].
За радянських часів, 1957—1992 роках — державне підприємство «Львівський дослідний нафтомаслозавод»,[2] що виготовляв широкий асортимент нафтопродуктів: дизельне паливо, мастильні оливи, додатки до них, мастила, бітуми тощо.[1] Рішенням Державного комітету України по нафті i газу № 73 від 4 березня 1994 року шляхом перетворення державного підприємства «Львівський дослідний нафтомаслозавод», відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року за № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств»[3] створено відкрите акціонерне товариство «Львівський дослідний нафтомаслозавод».
У структурі створеного ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» — атмосферно-вакуумна установка, установки гідротехнічних рідин, з виробництва моторних олив, пластичних мастил, додатків та спеціальних олив, охолоджувальних рідин «Ольвол». Основний напрям діяльності — переробка оливних нафт українських родовищ. Асортимент продукції торгівельної марки «Ольвіт» (понад 30 видів): оливи для всіх видів техніки; спеціальна робоча гідрорідина ФМІ-ІЖ — ексклюзивна гідроемульсія для забезпечення високопродуктивної роботи гірничошахтного обладнання; мастильно-охолоджувальні рідини («Авітол 2», ОСМ-1, ОСМ-3, МОР-У); пластичні мастила «Ольвіна» (аналог солідолу). У повоєнний період завод очолювали Н. Рудакова, В. Рожин, Б. Яців, Є. Дідун, Л. Максимонько, в останні роки на ньому працювало близько 200 осіб. У 1999 року підприємство повністю перейшло у колективну власність. Через несприятливу екологічну ситуацію низку виробництв закрили,[1] а 2009 року — за ухвалою Господарського суду Львівської області ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» визнано банкрутом та розпочато процес ліквідації підприємства[2]. На «згадку» про підприємство львів'янам залишились небезпечні гудронні озера біля ЛКП «Збиранка»[4].
Територію колишнього «Львівського дослідного нафтомаслозаводу» планують впорядкувати та збудувати там житлово-офісний комплекс, що буде складатися з 8-поверхової офісної будівлі, 3-поверхового наземного паркінгу, громадських будівель на 4—5 поверхів, житлових будинків на 8—9 поверхів, багатоповерхівки адміністративно-офісного призначення; школи-ліцею на 24 класи суміщену з ДНЗ для потреб мікрорайону та комплексу «Апартамент-готелю» на 2, 11 та 17 поверхів та добудовою за межами території на 14 поверхів[5]. Упродовж квітня 2019 року тривало громадське обговорення щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території обмеженої вулицями Богдана Хмельницького, Промисловою, Равською, Діаманда та Нафтовою, на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.08.2018 року № 931[6]. 20 червня 2019 року на черговому засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради затвердили детальний план забудови території обмеженої вулицями Богдана Хмельницького, Промисловою, Равською, Діаманда та Нафтовою[7]. Від 2020 року триває забудова території колишнього заводу будівельною компанією «РІЕЛ».
Продукція ред.
- Бензин;
- Бітум;
- Гідрорідина;
- Гудрони;
- Дистилят;
- Рідини змащувально-охолоджуючі;
- Мазут;
- Мастила;
- Нафтобітум;
- Фракція гасова.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Нафтогазова галузь України, 2013, с. 48.
- ↑ а б Суд ухвалив ліквідувати Львівський дослідний нафтомаслозавод. unian.ua. УНІАН. 21 квітня 2009. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 31 січня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 15 червня 1993 року за № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств». zakon.rada.gov.ua. Верховна Рада України. 15 червня 1993. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
- ↑ Олена Ярошенко (30 березня 2016). Гудронні озера: Токсична спадщина минулого, що отруює мешканців сьогодення. varianty.lviv.ua. Варіанти. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 31 січня 2018.
- ↑ Вікторія Ейсмунт (1 квітня 2019). Школа, апарт-готель та житловий комплекс. Як може змінитися територія львівського нафтомаслозаводу. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 1 липня 2022.
- ↑ 01.04 — 01.05.19 Громадське обговорення щодо забудови території обмеженої вулицями Богдана Хмельницького, Промисловою, Равською, Діаманда та Нафтовою. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 1 квітня 2019. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 30 червня 2022.
- ↑ Наталя Дуляба (20 червня 2019). Мерія дозволила розбудову території Львівського дослідного нафтомаслозаводу. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
Джерела ред.
- Братичак М. М., Іщук Ю. Л., Макітра Р. Г., Семенюк М. В., Ярмолюк Б. М. Розділ 5. Переробка нафти і газу // Нафтогазова галузь України: поступ і особистості / За редакцією З. П. Осінчука. — Київ : Видавничий центр «Логос Україна», 2013. — С. 47—52.
Посилання ред.
- Львівський дослідний нафтомаслозавод, ВАТ. ua-region.com.ua. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 1 липня 2022.
- Львівський дослідний нафтомаслозавод. youcontrol.com.ua. Процитовано 1 липня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод». tables.finance.ua. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 1 липня 2022.
|
Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |