Луїз Інасіо Лула да Сілва

	Луїз Інасіо Лула да Сілва; порт. Luiz Inácio Lula da Silva
	35-й президент Бразилії
1 січня 2003 — 1 січня 2011
Віце-президент:	Жозе Аленкар
Попередник:	Фернанду Енріке Кардозу
Наступник:	Ділма Руссефф
Народження:	27 жовтня 1945 (76 років); Каетесd, Пернамбуку, Бразилія
Країна:	Бразилія
Релігія:	католицька церква
Партія:	Робітнича партія
Батько:	Арістідіс Інасіу да Сілваd
Мати:	Еурідісі Феррейра де Мелуd
Шлюб:	Марія де Лурдіс да Сілваd, Маріза Летісія Лула да Сілваd і Janja Lula Silvad
Діти:	Маркус Клаудіу Лула да Сілваd і Фабіу Луїс Лула да Сілваd
Автограф:
Нагороди:	премія імені Джавахарлала Неруd (2006) Премія Бруно Крайського Премія Летельєра-Моффіт з прав людиниd (2003) Премія миру Фелікса Уфуе-Буаньїd (2008) премія Індіри Гандіd (2010) премія Чотирьох свобод — Медаль свободиd премія Чатем Хаусd (2009) Всесвітня продовольча премія (2011) Премія Північ-Південьd Міжнародна премія Каталоніїd (2012) ; ; почесний доктор Національного університету Росаріоd Почесний доктор університету Сан-Маркосd почесний доктор Університету Саламанкиd почесний доктор Університету Коїмбриd
	Медіафайли у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

Луїс Інасіо Лула да Сілва (порт. Luiz Inácio Lula da Silva; нар. 6 жовтня 1945, Каетес (Гараньюнс), Пернамбуку, Бразилія) — президент Федеративної Республіки Бразилія з 1 січня 2003 по 1 січня 2011.

З часів участі в профспілковому русі відоміший не за прізвищем, а на прізвисько «Лула». Пізніше цей елемент був офіційно включений до складу прізвища.

Співзасновник і почесний голова соціалістичної Партії трудящих. П'ять разів брав участь у президентських виборах. Перші три рази (1989, 1994 і 1998 роках) програв. Обраний в 2002 і переобраний в 2006.

МолодістьРедагувати

Народився 27 жовтня 1945 в Гараньюнс. Він є сьомим з восьми дітей Арістідіса Інасіу да Сілви і Еурідісі Феррейри де Мелу. Через два тижні після народження його батько переїхав до Сантуса в штаті Сан-Паулу з Валдоміро Феррейрою де Гойс, двоюрідною сестрою Еурідісі.

У грудні 1952, коли Лулі було тільки сім років, його мати вирішила переїхати в Сан-Паулу з дітьми, щоб повторно зустрітися з чоловіком. Після трінадцатиденної поїздки в Пау-де-арара, вона прибула до Гуаріжа і виявила, що Арістідіс створив другу сім'ю з Валдоміро. Дві сім'ї Арістідіс жили в одному будинку деякий час, але їм жилося не дуже добре. Чотири роки потому, Еурідісі переїхала з дітьми в маленьку кімнату в барі в Сан-Паулу. Після цього Лула рідко бачив свого батька, який став алкоголіком і помер в 1978.

Освіта і роботаРедагувати

Мав несистематичну освіту. Він не вмів читати до десяти років і залишив школу після четвертого класу, щоб працювати і допомагати сім'ї. Його робоче життя почалося в 12 років з професії вуличного продавця та полірувальника взуття.

У 14 років він отримав свою першу офіційну роботу на фабриці з обробки міді.

У 19 років він втратив мізинець лівої руки в результаті нещасного випадку, працюючи оператором пресу на заводі автомобільних запчастин. Після втрати пальця він звертався в кілька лікарень, поки не отримав допомогу. Цей досвід збільшив його інтерес участі в Союзі робітників. У той час він став залученим в дії союзу та займав кілька важливих посад союзу. Диктатура настійно приборкала дії профспілок, в результаті чого його політичні погляди перемістилися вліво.

У 1969 він одружився з Марією ді Лурдіс, яка померла від гепатиту в тому ж році. У 1974 Лула одружився з вдовою Марізою, від якої у нього було три сини (він також взяв сина Марізи від її першого шлюбу). Раніше, в тому ж році, у нього була позашлюбна дочка від Міріам Кордейру — Луріа.

Політична кар'єраРедагувати

10 лютого 1980 група вчених, інтелігентів і молодіжних лідерів, у тому числі да Сілва, заснувала Партію трудящих (порт. Partido dos Trabalhadores), прогресивну партію з лівою ідеологією, створену за часів військової диктатури.

У 1982 додав прізвисько «Лула» до свого справжнього імені.

У 1983 брав участь у створенні бразильської федерації профспілок CUT (порт. Central Única dos Trabalhadores).

У 1984 Партія Трудящих і да Сілва брали участь у компанії на підтримку прямих президентських виборів «Джірейтас жа» (Права зараз же). Через те, що за конституцією 1967 президент Бразилії обирався парламентом, всі вони, починаючи з березневого путчу 1964, були вищими офіцерами. Зрештою в 1989 відбулися довгоочікувані вибори, бразильський народ голосував вперше за 29 років. На цих виборах переміг Фернанду Коллор ді Меллу, що обігнав да Сілву у другому турі.

У 1992 активно підтримував імпічмент Коллора, звинуваченого в корупції.

У 2000-х в Бразилії стались величезні економічні та соціальні зрушення завдяки політиці Лули, ключовими пунктами якої стали жорстка фінансова політика та контроль над інфляцією. Крім того, уряд Лули розробив цілий комплекс соціальних програм, головна з яких — т. зв. «Сімейний пакет» (порт. Bolsa Família), завдяки якій 12 млн найбідніших бразильських сімей отримували невеликі щомісячні виплати за умови, що їхні діти постійно відвідуватимуть школу й отримають необхідні медичні щеплення.

Соціальна нерівність в Бразилії досягла мінімального показника за останні півстоліття: з 1994 по 2010 рівень бідності в країні впав на 67,3% , причому 50% від цього падіння припали саме на роки президентства да Сілви.

Після президентстваРедагувати

2 жовтня 2011 в Сирійсько-Ліванському госпіталі в Сан-Паулу у Лули був діагностований рак гортані зі злоякісними новоутвореннями в дихальному горлі. Він вирішив пройти хіміотерапію для усунення новоутворень, і 16 листопада прес-служба опублікувала фотографію його дружини, яка збривала його волосся та бороду, залишаючи Лулу лисим, але з вусами. Це був перший раз з часу відставки Лули, коли його бачили без бороди. Лула піддавався променевій терапії до повної ремісії раку. У березні 2012 оголосив про своє одужання і повернення в політику. Всупереч чуткам, на початку 2013 Лула оголосив, що більше не балотуватиметься в президенти, підтримавши свою наступницю Ділму Русеф.

КорупціяРедагувати

12 липня 2017 засуджений на 9,5 років в'язниці за участь у корупційній змові — отримав квартиру біля моря від будівельної компанії як хабар.^[5]

Українські нагородиРедагувати

Орден Свободи (24 листопада 2009, Україна) — за визначний внесок у розвиток українсько-бразильського співробітництва^[6]
Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (20 жовтня 2003, Україна) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-бразильських відносин^[7]