Луїджі Ейнауді
Луїджі Ейнауді (італ. Luigi Einaudi; 24 березня 1874, Карру — 30 жовтня 1961, Рим) — італійський політик і економіст, президент Італії з 1948 по 1955 рік.
| Луїджі Ейнауді Luigi Einaudi | |
|---|---|
| італ. Luigi Einaudi | |
 Luigi Einaudi | |
| 2-й Президент Італійської республіки | |
| 11 травня 1948 — 11 травня 1955 | |
| Попередник | Енріко де Нікола |
| Наступник | Джованні Гронкі |
| Народився |
24 березня 1874[1][2][…] Карру, Кунео, П'ємонт, Італія[4][5] |
| Помер |
30 жовтня 1961[4][2][…] (87 років) Рим, Італія[4][5] |
| Похований | Дольяні |
| Відомий як | економіст, політик, журналіст, професор, адвокат, банкір |
| Місце роботи | Університет Луїджі Бокконі, Туринський університет і Туринський політехнічний університет |
| Громадянство |
 Італія |
| Національність | італієць |
| Alma mater | Туринський університет, Університет Луїджі Бокконі і Liceo Classico E Musicale "C. Cavour"d |
| Політична партія | Італійська ліберальна партія |
| У шлюбі з | Ida Pellegrinid |
| Діти | Giulio Einaudid і Mario Einaudid |
| Професія | юрист, економіст |
| Звання | професор |
| Релігія | католик |
| Нагороди |
  |
| Підпис |
 |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Луїджі Ейнауді народився 24 березня 1874 року в місті Карру (П'ємонт). Вищу освіту він отримав в Туринському університеті, де перейнявся ідеями соціалізму, а також співпрацював з журналом «Sociale Critica» під керівництвом лідера соціалістичної партії Італії Філіппо Тураті. В 1895 році він закінчив навчання в університеті з дипломом з юриспруденції, після чого залишився там викладати. Крім цього він також працював у Політехнічному університеті Туріна й університеті Бокконі в Мілані.
З початку XX століття Ейнауді став схилятися до консервативних позицій у політиці. В 1919 році його призначили сенатором Королівства Італія. Ейнауді в той самий час працював журналістом у таких популярних газетах, як «La Stampa» і «Corriere della Sera», і був фінансовим кореспондентом у журналі «The Economist». В 1926 році він завершив свою журналістську діяльність, але після падіння фашистського режиму в 1943 році знову відновив співпрацю з «Corriere della Sera».
Після капітуляції італійського уряду 8 вересня 1943 року Луїджі Ейнауді втік до Швейцарію, знову повернувшись на батьківщину тільки рік потому. У новій Італії він став членом Ліберальної партії і зайняв посаду президента центрального Банку Італії, який очолював з 5 січня 1945 року по 11 травня 1948 рік.
11 травня 1948 року Луїджі Ейнауді був обраний другим президентом Італії. В роки своєї професійної кар'єри Ейнауді складався в багатьох різних культурних, економічних та освітніх організаціях. Він був прихильником ідеального європейського федералізму. Він також особисто керував діяльністю своєї ферми недалеко від містечка Дольяні у своєму рідному регіоні П'ємонт, де впроваджував самі передові сільськогосподарські процеси.
З 11 травня 1955 року — довічний сенатор.
У Луїджі Ейнауді було два сини. Перший, Джуліо, був видним італійським видавцем, а його онук Людовіко став знаменитим композитором. Його другий син, Маріо, був професором Корнелльського університету й активним антифашистом.
Бібліографія ред.
- Principi di scienza delle finanze (1932)
- Il buon governo (1954)
- Prediche inutili (1956—1959)
- Tracotanze protezionistiche (1919) [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Via il Prefetto (1944) [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118688383 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Эйнауди Луиджи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б www.accademiadellescienze.it
Посилання ред.
- Біографія Луїджі Ейнауді [Архівовано 3 березня 2007 у Wayback Machine.] (італ.)