Лучицька Марія Вікторівна

українська перекладачка, видавець, громадська діячка

Марі́я Ві́кторівна Требинська, у шлюбі Лучи́цька (* 16 (28) грудня 1852(18521228) — † 1924) — українська перекладачка, видавчиня, громадська діячка.

Лучицька Марія Вікторівна
Народилася 28 грудня 1852(1852-12-28)
Іркліїв, Чорнобаївський район, Україна
Померла 1924
Діяльність перекладачка
У шлюбі з Лучицький Іван Васильович
Марія Вікторівна Лучицька

Дружина історика Івана Лучицького, мати геолога Володимира Лучицького, бабуся геолога Ігоря Лучицького, прабабуся історика Світлани Лучицької.

Біографічні дані ред.

Народилася неподалік Черкас, на хуторі Іркліїв, у сім'ї нащадка сербського князя Угричича, котрий за перемогу над турками під містом Требіньє дістав «приставку» Требінський, і дочки українського поміщика Фотини Павлівни, котра товаришувала з батьком Миколи Лисенка та родинами Старицьких і Кропивницьких. Ще до 1861 року її дід сам відпустив на волю своїх селян.

Марія блискуче й достроково закінчила Інститут шляхетних дівчат у Києві. Ще в ранній юності навчала грамоти селянських дітей, сповідуючи погляди Дмитра Писарєва, мріяла працювати й стати лікарем.

Намірам поїхати до Цюриху здобути освіту перешкодила зустріч із талановитим ученим Іваном Лучицьким. 1874 року вони побралися — й Лучицький захопив дружину своїми науковими інтересами.

1875 року разом із чоловіком поїхала в Париж, де він займався в архівах. У подружжя була традиція влаштовувати журфікси (тобто, приймати гостей у завчасно визначені дні тижня). На них приходили, зокрема, учасники Паризької Комуни, з якими чоловік познайомився під час свого першого перебування у Франції на початку 1870-х, коли займався магістерською дисертацією. Як зазначає у спогадах Лучицька, «вечірні зібрання щовівторка тривали в нас увесь час нашого перебування в Парижі, до від'їзду на берег моря в Бретань, де я провела місяць за приписом лікаря».

Марія Вікторівна вивчила іспанську мову, щоб переписувати чоловікові необхідні для його наукових занять джерела цією мовою.

Перекладацька діяльність ред.

Ще в юності Марія Требинська опанувала чотири чужоземні мови і на прохання чоловіка стала перекладати потрібні йому праці. Вона переклала з англійської російською мовою «Описову соціологію» Герберта Спенсера, «Історичну географію Європи» Едуарда Фрімана, «Історію розумового розвитку Європи» Дж. Дрепера, із французької — «Історію Франції XIX ст.» Л.Грегуара тощо.

За редакцією Марії Лучицької вийшли 22 томи зібрання творів Віктора Гюго і 48 томів — Еміля Золя.

Зацікавившись країнами Скандинавії, Марія Лучицька опанувала норвезьку, данську, шведську мови й першою запропонувала увазі співвітчизників скандинавську наукову та художню літературу. Серед її перекладів — зібрання творів Генріка Ібсена.

Джерела ред.