Луцій Аррунцій (лат. Lucius Arruntius; 60 рік до н. е. — 10 рік н. е.) — політичний і військовий діяч Римської імперії, консул 22 року до н. е.

Луцій Аррунцій
Народився 60 до н. е.
Помер 10
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, історик, офіцер, військовослужбовець
Знання мов латина
Суспільний стан патрицій
Посада давньоримський сенатор[d] і консул
Діти Луцій Аррунцій

БіографіяРедагувати

Походив з роду вершників Аррунціїв. Син Луція Аррунція.

Почав свою кар'єру ще за Гая Юлія Цезаря. Потім підтримав Секста Помпея. У 43 році до н. е. після Мізенського миру перейшов на бік Октавіана Августа. Надалі узяв активну участь у Битві при Акціумі проти Марка Антонія. У цій морській битві Аррунцій очолював лівий фланг флоту Октавіана. Після бою завдяки клопотання Луція Аррунція Октавіан помилував одного з легатів Антонія — Гая Сосія.

У 22 році до н. е. Луція Аррунція обрано консулом разом з Марком Клавдієм Марцеллом Езерніном. Сприяв посиленню впливу та влади Октавіана Августа у державі. Втім через деякий час відійшов від державних справ.

ТворчістьРедагувати

Аррунцій захоплювався історією. Єдиним твором з історії, з якої дотепер збереглися лише деякі уривки, є «Історія Пунічних війн». Вона була написана латиною, в архаїчному стилі.

РодинаРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Arruntius 7). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band II,1, Stuttgart 1895, Sp. 1262. (нім.)
  • Plinius, naturalis historia I 3. 5. 6.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луцій Аррунцій