Луцій Аррунцій (лат. Lucius Arruntius; 60 рік до н. е. — 10 рік н. е.) — політичний і військовий діяч Римської імперії, консул 22 року до н. е.

Луцій Аррунцій
Народився1 століття до н. е.
Померневідомо
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, історик, офіцер, військовослужбовець
Знання мовлатина
Суспільний станпатрицій[d]
Посададавньоримський сенатор[d] і консул
БатькоLucius Arruntiusd
ДітиЛуцій Аррунцій

Біографія

ред.

Походив з роду вершників Аррунціїв. Син Луція Аррунція.

Почав свою кар'єру ще за Гая Юлія Цезаря. Потім підтримав Секста Помпея. У 43 році до н. е. після Мізенського миру перейшов на бік Октавіана Августа. Надалі узяв активну участь у Битві при Акціумі проти Марка Антонія. У цій морській битві Аррунцій очолював лівий фланг флоту Октавіана. Після бою завдяки клопотання Луція Аррунція Октавіан помилував одного з легатів Антонія — Гая Сосія.

У 22 році до н. е. Луція Аррунція обрано консулом разом з Марком Клавдієм Марцеллом Езерніном. Сприяв посиленню впливу та влади Октавіана Августа у державі. Втім через деякий час відійшов від державних справ.

Творчість

ред.

Аррунцій захоплювався історією. Єдиним твором з історії, з якої дотепер збереглися лише деякі уривки, є «Історія Пунічних війн». Вона була написана латиною, в архаїчному стилі.

Родина

ред.

Джерела

ред.
  • Arruntius 7). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band II,1, Stuttgart 1895, Sp. 1262. (нім.)
  • Plinius, naturalis historia I 3. 5. 6.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луцій Аррунцій