Луців Володимир Гаврилович

Володимир Гаври́лович Лу́ців (29 червня 1929, Надвірна, нині Івано-Франківська область — 7 вересня 2019, Лондон, похований у Надвірні) — український бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру. Як бандурист виступав у багатьох країнах світу.

Володимир Луців
Основна інформація
Повне ім'я	Луців Володимир Гаврилович
Дата народження	29 червня 1929(1929-06-29)
Місце народження	м. Надвірна
Дата смерті	7 вересня 2019(2019-09-07) (90 років)
Місце смерті	Лондон, Велика Британія
Громадянство	Велика Британія
Національність	українець
Професія	музикант, співак.
Освіта	коледж святої Трійці (Лондон), консерваторії Святої Цецилії (Рим)
Співацький голос	тенор
Інструменти	бандура
Псевдоніми	Тіно Вальді
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Премії	Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (1993)

Ранні роки, школа, консерваторії

За німецької окупації у 1944 забирають хлопцем до Німеччини, де закінчив українську гімназію та вступив до Капелі бандуристів ім. М. Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка у м. Гослар. У майстерні братів Гончаренків отримує свою «нерозлучницю»-бандуру, ставши наймолодшим учасником капели (1947). 1948 року виїжджає до Лондона. Брав приватні лекції вокалу (Брадфорд). Навчався у коледжі святої Трійці (Лондон). Після двох років навчання переїжджає до Риму, де успішно склавши екзамени в 1957, став студентом престижної консерваторії Святої Цецилії. Під час навчання багато концертував по європейських країнах.

Робота, виступи, нагороди

З 1958 року проживав у Лондоні. Працював у відділі українського радіо, гастролював як співак під сценічним псевдонімом Тіно Вальді та здобував перші премії на міжнародних конкурсах. Серед нагород: Почесна грамота Відділення Світового Конгресу Вільних Українців, Міжнародна премія імені Володимира Винниченка. Перемога на Міжнародному пісенному фестивалі в Кнокке (Бельгія, 1961) принесла світове визнання.

Організатор численних міжнародних турне для великих хорів, танцювальних колективів та окремих виконавців упродовж десятиліть за маршрутом від Європи до Америки й навпаки. Зокрема, для хору «Думка» з США у Європу (1985), Візантійського хору з Голландії в Україну (1990), гастролей ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995), хору «Голоси Рідженсі» з Англії в Україну (2007).

Видав автобіографічну книгу «Від Бистриці до Темзи» (1999).

У 1986 році — координатор і відповідальний за музичну підготовку відзначень у Римі 400-річчя єднання Київської митрополії з Апостольським Престолом; у 1986-87 роках — очолював мистецьку комісію підготовчого комітету із святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України; у 90-х роках за дорученням Проводу УГКЦ — організатор концертних програм до 100-ліття з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого та повернення Блаженнішого Кардинала Любачівського до Львова.

Заснував благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва в Надвірній (2002), який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. Фонд заохочує і відзначає талановиту молодь у номінаціях «митець», «науковець», «Громадський діяч» та вручає грошові винагороди переможцям.

На запрошення товариства «Просвіта» 19 травня 2008 року Володимир Луців відвідав місто Кременець. 25 травня побував у Надвірній, де представлено нових кандидатів на іменну премію фонду Володимира Луціва.

Нагороди

• Лауреат премії імені Володимира Винниченка (Київ, 1993).
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2001) за вагомий особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету України, зміцнення співробітництва і дружніх зв'язків з історичною Батьківщиною та з нагоди 10-ї річниці незалежності України.
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня (17 січня 2008) За вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу та з нагоди Дня Соборності України.

Посилання

• Луців Володимир Гаврилович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 207.
• В. Луців — символ єднання українців на тлі культури і духовності
• Людина завжди має бути готовою взяти ініціативу у свої руки^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Володимир Луців: «Щоб мене не представляли московським співаком, взяв італійський псевдонім Тіно Вальді» [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Singer reflects on a wonderful vocation that began at Salts Mill [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела

• Гамкало І. Д. Луців Володимир Гаврилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Дутчак В. Г. Співак-бандурист Володимир Луців / В. Дутчак // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — Івано-Франківськ: Плай, 2002. — Вип. IV. — С. 37—46.
• Дутчак В. Г. Виконавська творчість Володимира Луціва в контексті бандурного мистецтва другої половини ХХ ст. / В. Дутчак // Культура і сучасність: альманах. — К. : КАКККіМ, 2004. — № 1. — С. 78-84.
• Дутчак В. Г. Бандурист світової слави Володимир Луців / В. Дутчак // Народна творчість та етнографія. — 2002. — № 4. — С. 100—104.
• Дутчак В. Г. Листи до Володимира Луціва — реалії мистецтва бандуристів українського зарубіжжя / В. Дутчак // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — Івано-Франківськ: Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, 2010. — Вип. 19-20. — С. 289—296.
• Дутчак В. Г. Науково-публіцистичний доробок та епістолярій Володимира Луціва в контексті досліджень мистецтва українського зарубіжжя / В. Дутчак // Студії мистецтвознавчі. Театр. Музика. Кіно. — К. : Вид-во ІМФЕ, 2010. — Ч. 1 (29). — С. 88—94.
• Дутчак В. Г. Бандурне мистецтво у Великій Британії другої половини ХХ — початку ХХІ ст.: персоналії і колективи / В. Дутчак // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки / Нац. ун-т «Острозька академія», Укр. іст. т-во ; [відп. ред. І. Пасічник, Л. Винар]. — Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2013. — Вип. 21. — С. 39—45.
• Дутчак В. Г. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ — початку ХХІ століття: монографія / Віолетта Дутчак. — Івано-Франківськ: Фоліант, 2013. — 488 с. + 68 іл.
• Кавка М. Амабасадор української музики (Про В. Луціва) г. «Шлях перемоги» 28 вересня, 1986.
• нн. Володимир Луців // Бандура № 7-8, 1984
• МДЧ Володимир Луців // Бандура № 43-44, 1993
• Лукасевич В. Інтерв'ю з бандуристом Володимиром Луцівом // Бандура № 3-36, 1991
• Мудрий С. Від Бистриці до Темзи // Бандура № 71/72, 2000
• Євтушенко Олександр. Заслужений посол української культури // Україна молода за 11 липня 2009.— С. 9.
• Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ). — Харків-Торонто, 2013. — 368 с.