Лузан Володимир Миколайович
Лузан Володимир Миколайович (25 липня 1965 — 27 січня 1986) — радянський прикордонник, учасник афганської війни. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.
| Лузан Володимир Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
25 липня 1965 Хатнє, Великобурлуцький район, Харківська область, Українська РСР, СРСР |
| Смерть |
27 січня 1986 (20 років) Тахар, Афганістан |
| Поховання | Хатнє |
| Країна |
 СРСР |
| Освіта | Чугуєво-Бабчанський лісний коледж |
| Звання |
 Старший сержант |
| Формування | 117-й Московський прикордонний загін |
| Війни / битви | Війна в Афганістані 1979—1989 |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Володимир Лузан народився 25 липня 1965 року в селі Хатнє Великобурлуцького району Харківської області в українській селянській родині[1].
Навчався у Хатнянській середній школі[2] та Чугуєво-Бабчанському лісному технікумі. До Збройних сил СРСР його призвали 8 травня 1984 року Чугуївським РВК Харківської області. У грудні того ж року відправлений старшим сержантом до Афганістану[1].
Служив начальником склада інженерного майна інженерно-саперної роти 117-го Московського прикордонного загону Середньоазійської прикордонної округи[3]. У складі мотоманеврувальної групи, брав участь у двадцяти восьми бойових операціях, супроводжував автомобільні колони. Знешкодив 11 мін та фугасів[1]. Загинув 27 січня 1986 підірвавшись на міні під час її встановлення в ущелині Діварі-Танг у провінції Тахар[3].
Похований на території середньої школи села Хатнє. Його ім'ям були названі піонерська дружина хатняньської школи та піонерські загони школи села Шипувате та однієї із шкіл Великого Бурлук[4][./Лузан_Володимир_Миколайович#cite_note-FOOTNOTEКнига_Памяти_КГБ1993-4 [4]].
Нагороди ред.
- орден Червоної Зірки (посмертно)
Пам'ять ред.
.jpg)
- Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіального комплексу пам'яті воїнів України, полеглих в Афганістані у Києві[5].
- Його ім'я викарбуване на одній з плит Меморіалу пам'яті воїнів-інтернаціоналістів у Харкові[6].
- Його ім'я викарбуване на Пам'ятному знаці воїнам-інтернаціоналістам у Великому Бурлуці.
- Його ім'я викарбуване на меморіальній дошці розташованої на будівлі головного корпусу Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу[7].
- Меморіальна дошка у селі Хатнє[8].
Примітки ред.
- ↑ а б в Книга Памяти о советских воинах, 1995, с. 708.
- ↑ Хатнянська школа відсвяткувала 50-річчя з дня заснування. Великобурлуцька РДА. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ а б ArtOfWar. Береснев Эдуард Викторович. Афганистан, 1986 год. artofwar.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 20 червня 2019.
- ↑ Книга Памяти КГБ, 1993.
- ↑ Памятник воинам-афганцам (Киев). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Мемориал памяти воинам-интернационалистам в Сквере Воинов-Интернационалистов, г. Харьков. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Шукач | Памятная доска воинам-афганцам на ЧБЛК, пос. Кочеток. www.shukach.com. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Оковита, 2017, с. 90.
Джерела ред.
- Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України / О. Г. Мусієнко. — Київ : Столиця, 1999. — 560 с. — ISBN 966-95583-0-1.
- ЛУЗАН Владимир Николаевич // Книга Памяти: Военнослужащие органов и войск КГБ СССР, погибшие в Республике Афганистан (1979-1989) : [рос.] / В.С. Виноградов, Г.А. Дегтярев, А.А. Дунаев и др.. — Москва : Граница, 1993. — 336 с. — ISBN 5-86436-041-4.
- ЛУЗАН Владимир Николаевич // Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане : [рос.]. — Москва : Военное издательство, 1995. — Т. I. — 723 с. — ISBN 5-203-01280-6.
- Оковита К. О. Воїни-інтернаціоналісти // Слава і гордість краю бурлуцького. — Харків : Контраст, 2017. — С. 88—91. — 192 с. — ISBN 978-617-7405-08-4.