Лорікет жовтогорлий
| Лорікет жовтогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Vini diadema (Verreaux & Des Murs, 1860)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psitteuteles diadema Verreaux & Des Murs, 1860 Glossopsitta diadema (J. Verreaux & Des Murs, 1860) Charmosyna diadema (Verreaux & Des Murs, 1860) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лоріке́т жовтогорлий[3] (Vini diadema) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[4]. Цей рідкісний, імовірно вимерлий вид птахів є ендеміком Нової Каледонії.
Опис ред.
Жовтогорлі лорікети описані за 2 зразками самиць, отриманими до 1860 року. Довжина птаха становить 18-19 см, враховуючи хвіст довжиною 7-8 см. Крила довгі, гострі, довжною 9 см. Самиці мають переважно зелене забарвлення, на тімені у них пурпурово-синя пляма, обличчя і нижня частина тіла мають жовтуватий відтінок, хвіст на кінці жовтий. Очі і лапи темно-оранжеві, дзьоб оранжевий. Самці, імовірно, мають дещо більші розміри, обличчя, крила і надхвістя у них червонуваті.
Поширення і екологія ред.
Жовтогорлі лорікети є ендеміками острова Нова Каледонія. Вони жили у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, в сухих чагарникових заростях і саванах. Імовірно, вони вели кочовий спосіб життя, живилися пилком, нектаром, квітками і плодами.
Збереження ред.
З 1976 року науковці не спостерігали жовтогорлого лорікета. МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення, однак, навіть якщо його реліктова популяція і збереглася, то вона, імовірно, не перевищує 50 птахів. Імовірно, жовтогорлі лорікети вимерли через знищення природного середовища, епізоотію або появу на острові інтродукованих хижаків, зокрема щурів[5].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Vini diadema. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ J. Verreaux & Des Murs. Description d'Oiseaux nouveaux de la Nouvelle-Calédonie et indication de espèces déjà connues de ce pays. „Revue et magasin de zoologie pure et appliquée”. 12, s. 390, 1860.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ Ekstrom, J.M.M., Jones, J.P.G., Willis, J., Tobias, J.A., Dutson, G.C.L. & Barre, N.. New information on the distribution, status and conservation of terrestrial bird species in Grande Terre, New Caledonia. „Emu”. 102 (2), ss. 197–207, 2002. doi:10.1071/MU01004.
Джерела ред.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |