Лопухіна Маріамна Андріанівна
Маріамна Андріанівна Лопухіна (в шлюбі Давидова), (нар.1871, Матусів — пом.3 березня 1961) — французька художниця українського походження.
| Лопухіна Маріамна Андріанівна | |
|---|---|
 Фрагмент з автопортретом Маріамни | |
| Народилася |
16 лютого 1871 Матусів, Україна |
| Померла | 3 березня 1961 (90 років) |
| Місце проживання | Франція |
| Діяльність | карикатуристка, художниця |
| Галузь | малярство[1] |
| Alma mater | Академія Жуліана і Академія Ґранд-Шом'єр |
| Знання мов | англійська[1] |
| Батько | Адріан Адріанович Лопухін |
| Мати | Ольга Іванівна Орлова |
| Родичі | Лопухіни |
| У шлюбі з | Лев Олександрович Давидов |
| Діти | донька Олена |
 | |
Біографія ред.
Народилася 16 лютого 1871 року. Батько Адріан Андріанович Лопухін (нар.1831 — пом.09.04.1905), син власника Златополя. Мати Ольга Іванівна Орлова, донька генерал-лейтенанта, генерал-ад'ютанта, похідного отамана донських козачих полків, власника великого українського маєтку Матусів — Івана Олексійовича Орлова (нар.1795 — пом.1874).
Лопухіни були багатими і володіли великими маєтками в Україні; але дід Маріамни розтратив свою частку сімейного багатства, як це зробив і єдиний син його брата, отож батько Маріамни та його близькі виявилися майже розореними. Син Івана Орлова був змушений продати сімейний дім у Матусові й батьки Маріамни вирішили його купити. Для цього мати мала не тільки продати свою невеличку власність, але й взяти позику в банку. Це на все життя поставило їх у скрутне становище, оскільки утримання заможного дому та обслуги було витратним.
Маріамна була другою з п'ятьох доньок, сестра Варвара померла в 1890-х роках від тифу. Виховувалася вдома гувернантками.
Взимку відвідувала Київ. У треті такі відвідини мати винайняла багате приміщення з танцювальною залою та вітальнею, де познайомилася з офіцером кавалерії Левом Давидовим та його сестрою Тасею (Наталкою). Після пікніків у Камянці 12 листопада 1899 року одружилася з Давидовим та оселилася у Царському Селі.
Смерть сестри Варвари через тиф в березні 1890-х пригнітила батьків Маріамни, особливо матір. Щоб розвіяти траур, сім'я їде на зиму до Парижа. Перебування там дає змогу Маріамеі вивчати живопис.
У 1902 році Маріамна народила доньку Олену. З 1903-го до 1905 живе між Влоцлавеком та Кам'янкою у зв'язку з роботою чоловіка, з 1908 — ще і в Дібрівці. Зимою 1908/1909 рр. подорожувала з сім'єю Європою: Генуя, Ніцца Французька Рив'єра, Морос. На зворотньому шляху відвідує замок поблизу Конкарно, де мешкає старша сестра Юлія з чоловіком Жоржем Куртеном. Після повернення у Дібрівку познайомилися з власниками Тимошівки — Шимановськими, які мали двох синів: піаніста Фелікса та композитора Кароля. Іноді відвідували музичні вечори сусідів.
Після початку в 1914 році Першої світової чоловіка мобілізують до війська, а Маріамна з донькою переїжджає до Києва. Після захоплення столиці більшовиками прямують до Одеси, звідти до Константинополя, Рима, і врешті до Парижа, де живуть до 1924 року дуже скрутно. В 1924 році вирушають в Конкарно, Бретань, де жила Юлія і були поховані батьки. У 1932 році Маріамна повертається до Парижа й 1949 року емігрує до США, де й помирає у 1961 році. У 1983 році її донька Олена Левівна Василіва мешкала на Лонг-Айленді.
Мистецька діяльність ред.
В Парижі в 1890-х вивчає живопису в Академії Жуліана та Академії Гранд Шом'єр.
В Росії Маріанна здобула славу карикатуристки, але коли після Жовтневого перевороту 1917 року в 1919-му втекла з України, полишивши в Матусові маєток зі своїми карикатурами та акварелями, весь її творчий доробок був знищений більшовиками.[2] За кордоном вона для маленької онуки Ірини, яка ніколи не була в Україні, створила альбом з 82 акварелей із жанровими сценками про життя сім'ї в Україні, з поясненнями майже до кожного малюнка. Текст і зображення спрощені, щоб зацікавити дитину. І щоб зберегти в пам'яті історію сім'ї — дуже ретельні, від облич родичів до забарвлення шпалер. Легкі, веселі, з безліччю цікавих побутових деталей — їжа, костюми, типажі, інтер'єри. Дуже незвичний стиль малюнка: у кожної картинки стислі пояснення, гумористичні «промовисті» назви. Проте крізь цей стиль чітко проглядається талановита майстриня з французькою освітою. Альбом упорядкувала внучата небога чоловіка Ольга Давидова-Дакс і видала кількома мовами.[3][4][5]
Галерея ред.
-
Матусів. Гувернантки. -
Матусів. Репетиція. -
Матусів. Домашня церква. -
Матусів. Домашня церква. -
Матусів. Кабінет батька Адріана. -
Матусів. Прийшла зима. -
Матусів. Різдво у церкві Вознесіння. -
Матусів. Лазня. -
Матусів. Прийом батьками священика Гапона. -
Візит до Гапона у відповідь. -
Матусів. Танці у попа Гапона. -
Матусів. Вечір Великого четверга. -
Матусів. Великдень. -
Матусів. До Парижа! -
Кам'янка. Пікнік. -
Матусів. Весілля М. А. Лопухіної та Л. О. Давидова. -
Кам'янка. Палац Давидових. -
Кам'янка. Палац Давидових. -
Кам'янка. Супровід Плеського. -
Кам'янка. Вперше затопили. -
Кам'янка. Микола Давидов з доньками: Варею, Марією та Ніною. -
Кам'янка. Микола, Олександра та Єлизавета Давидови. -
Кам'янка. Святий Вечір. -
Кам'янка. Святий Вечір. -
Кам'янка. Різдвяна ялинка. -
Кам'янка. Полювання. -
Кам'янка. У польській таверні. -
Кам'янка. Огляд посіяного. -
Кам'янка. У клуні. -
Кам'янка. У єврейській крамниці. -
Кам'янка. Марія Миколаївна. -
Кам'янка. Кухня Давидових. -
Кам'янка. Чаювання. -
Кам'янка. Під час страйку 1905 року. -
Кам'янка. Оформлення заповіту Миколою Давидовим. -
Кам'янка. Поспішаємо на пожежу у Підлісне. -
Кам'янка. Прибуття драгунів. -
Кам'янка. Це корова, а не слон. -
Кам'янка. Зимові пташки.
Примітки ред.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ О. Давидова-Дакс Спогади про Росію перед революцією [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Книги О.Давидової-Дакс(англ.)
- ↑ Спогади про Росію перед революцією [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.](нід.)
- ↑ Спогади про Росію перед революцією [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.](фін.)
Джерела ред.
- А тепер моє… [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ще трохи Лопухіної [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)