Лоло́ Феррарі́ (фр. Lolo Ferrari; справжнє ім'я Є́ва Женев'є́в Алі́н Валлуа́, фр. Ève Geneviève Aline Vallois[9], нар. 9 лютого 1963(19630209), Клермон-Ферран — пом. 5 березня 2000, Грасс) — французька тануюристка, порноакторка, акторка та співачка, відома як жінка з найбільшими грудьми у світі[10][11], хоча їх розмір був досягнутий штучно.

Лоло Феррарі
Lolo Ferrari
Ім'я при народженні Єва Женев'єв Алін Валлуа
(фр. Ève Geneviève Aline Vallois)
Народження 9 лютого 1963(1963-02-09)[2][3][…]
  Клермон-Ферран[2][1][4]
Смерть 5 березня 2000(2000-03-05)[2][1][…] (37 років)
  Грасс[2][1][4]
передозування ліків і suffocation[d]
Громадянство  Франція[1]
Діяльність кіноакторка, порноакторка, телеведуча, співачка, еротична модель, танцюристка
Сфера порнофільм[6], танець[6] і спів[6]
Період 19951999
Мови

рідна: французька

володіння: французька
Волосся біляве волосся[7][8]
Очі зелені
Зріст 163 см[1][7][…]
Вага 56 кг
У шлюбі невідомо[1]
Сценічні імена Lolo Ferrari[1][7]

CMNS: Лоло Феррарі у Вікісховищі

Вона стала широко відомою в 1995 році, з'являлася у французькій Книзі рекордів Гіннеса в 1996 році і в 1999 році. Її смерть у 2000 році була визнана суїцидом, але також стверджувалося, що в це міг бути залучений її чоловік[12]. Він був виправданий в 2007 році[13].

Ранні роки

ред.

Народжена в Клермон-Феррані (Франція), Єва Валуа виросла в курортному містечку Ла-Боль. Вона часто розповідала про нещасливе дитинство, без батька і з матір'ю, яка її не любила[14]. Підліткою вона працювала моделлю.

У 1988 році одружилася з Еріком Вінем, колишнім наркоторговцем, на 15 років старшим за неї, що тільки вийшов з в'язниці. Чоловік став її менеджером, і вона почала працювати моделлю. Він також схилив її до занять проституцією і був заарештований за те, що був її сутенером[12].

Збільшення грудей

ред.

З 1990 року Єва зробила 22 пластичні операції та в підсумку стала власницею 180-сантиметрового силіконового бюста (спочатку він був 94-сантиметровим)[15]. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, кожна з її грудей важила 2,8 кг і містила три літри фізіологічного розчину. Грудні імплантати були створені інженером, який був пов'язаний з розробкою «Боїнга 747»[12]. Їй доводилося носити спеціально створений бюстгальтер, в результаті операцій вона страждала низкою хвороб і жила з тяжким режимом прийому ліків[16].

В інтерв'ю вона так говорила про свої операції: «Все це було, тому що я терпіти не можу життя. Але це нічого не змінило», «Я злякалася і мені було соромно, я хотіла змінити обличчя, тіло, перетворити себе. Я хотіла померти, насправді». Деякі психологи припустили, що вона страждала від дисморфофобії[14].

Кар'єра

ред.

Після збільшення грудей вона прийняла сценічне ім'я «Лоло», від французького сленгового позначення грудей, і прізвище «Феррарі», і зняла кілька порнофільмів. Використання імені Феррарі (що вона виправдовувала тим, що це було ім'я її діда за материнською лінією) призвело до тривалого судового протистояння з італійською автомобільною компанією Ferrari, коли вона намагалася запустити лінію нижньої білизни Ferrari Underwear.

Для просування себе влітку 1995 року вона з чоловіком відвідала Каннський кінофестиваль. Вона виграла там «Європейський чемпіонат великих грудей», ставши улюбленицею фотографів і центром уваги.

Знялася в бельгійському фільмі «Кемпінг „Космос“». Презентацією фільму вона викликала сенсацію на Каннському фестивалі у 1996 році[17].

Використовувала здобуту популярність, щоб отримати постійну роль у телешоу Eurotrash на британському каналі Channel 4. Галас у ЗМІ привів до її появи в інших європейських шоу, вона співала і виконувала стриптиз у кабаре-шоу. Сподіваючись почати поп-музичну кар'єру, вона записала два сингли під назвами «Airbag Generation» («Покоління подушок безпеки») та «Set Me Free» («Звільни мене»), а також ще два сингли, євродиско-пісню для кабаре під назвою «Dance Dance Dance» («Танцюй, танцюй, танцюй») і кавер євродиско-хіта Тельми Гьюстон «Don't Leave Me This Way» («Не покидай мене таким чином»). Дві останні пісні не отримали комерційний реліз.

Смерть

ред.

Вранці 5 березня 2000 року в віці 37 років Лоло Феррарі була знайдена чоловіком мертвою в своєму будинку в Грассі на Французькій Рив'єрі[9]. Перший розтин встановив, що вона померла від передозування антидепресантами і транквілізаторами. Вона мала депресію і її смерть була визнана самогубством. Її батьки підозрювали, що до смерті був причетний її чоловік, і добилися другого розтину два роки потому. Цей другий розтин показав, що ймовірна причина смерті — задуха. Її вдівець за підозрою в заподіянні смерті був заарештований і провів 13 місяців у в'язниці[12]. Після другого медичного аналізу з нього були остаточно зняті всі звинувачення в 2007 році[13].

Джерела

ред.
  1. а б в г д е ж и к л м н Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #134998111 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б Fichier des personnes décédées
  5. Find a Grave — 1996.
  6. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  7. а б в Internet Adult Film Database — 1995.
  8. а б Adult Film Database — 1991.
  9. а б Eurotrash star Lolo dies. bbc.co.uk. 6 березня 2000. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 11 травня 2010. (англ.)
  10. Henley, Jon (14 листопада 2002). Doing Lolo justice. The Guardian. London. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 2 травня 2008. (англ.)
  11. Husband To Go On Trial For Murder Of Woman With World's Largest Breasts. www.shortnews.com. Архів оригіналу за 3 жовтня 2008. Процитовано 2 травня 2008. (англ.)
  12. а б в г Death of a Porn Star, The Dark Side of Porn season 1 episode 4, Channel 4 documentary, 28 April 2005.
  13. а б Le mari de Lolo Ferrari blanchi [Архівовано 6 січня 2013 у Archive.is], 20minutes.fr, 20 February 2007
  14. а б Larger than life. The Guardian. 16 березня 2000. Архів оригіналу за 15 грудня 2009. Процитовано 17 січня 2011. (англ.)
  15. Guinness World Records 2003. New York: Bantam Books. 2003. ISBN 0-553-58636-X. (англ.)
  16. «Essential AA-Z of boob jobs» [Архівовано 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.], by Bella Battle, The Sun, October 17, 2007. Retrieved 2007-11-16. (англ.)
  17. Interview with Jean-Pierre Coopman in the Flemish periodical Humo 3415, p. 50-55, 14 February 2006.