Відкрити головне меню

Лозицький Володимир Сергійович

Лозицький Володимир Сергійович (1 лютого 1948, Макіївка) — український історик, архівіст, кандидат історичних наук, професор, заслужений працівник культури України. Член Виконкому та Європейського бюро (ІСА/EUR) МРА.

Лозицький Володимир Сергійович
Народився 1 лютого 1948(1948-02-01) (71 рік)
с. Макіївка
Місце проживання Київ
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Сфера інтересів архівознавство, історія
Заклад Центральний державний архів громадських об'єднань України
Вчене звання професор
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Відомий завдяки: наукові праці щодо історії України та архівознавства
Нагороди
Заслужений працівник культури України

ЖиттєписРедагувати

1978 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Від 1978 р. і до 1991 р. працював в Інституті історії партії при ЦК Компартії України на різних посадах — оператор, старший науковий співробітник, заступник директора.

У 1984 р. захистив кандидатську дисертацію про мобілізуючу роль партійно-радянської преси України в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945).

В березні 1991 р. призначений заступником начальника Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України, водночас з 1998 р. працював завідувачем кафедри архівознавства, професором Київського національного університету культури і мистецтв.

Від квітня 2000 р. — директор Центрального державного архіву громадських об'єднань України.

Член редколегій журналів «Архіви України» та «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ», міжвідомчого збірника наукових праць «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство», «Вісника САУ», історико-меморіального серіалу «Подвиг на віки: Книга Пам'яті України: Місто-герой Київ», багатотомного видання «Літопис УПА», щорічника «Україна дипломатична» та інших видань.

Громадська діяльністьРедагувати

Протягом 2001–2004 рр. — голова правління Спілки архівістів України.

На XIII Міжнародному конгресі архівів, що проходила 1996 р. у Пекіні, обирався членом Виконкому Міжнародної ради архівів та заступником голови Європейського бюро архівів (1996–2000 рр.). Успішно провів переговори в Канаді й Швейцарії щодо повернення в Україну архівних фондів: «Державний центр УНР в екзилі» та «Надзвичайна дипломатична місія УНР в Берні» (1918–1926 рр.).

ПублікаціїРедагувати

Автор і упорядник понад 100 праць з історії України й архівознавства, зокрема:

Монографії:

  • «Історія міжнародного архівного співробітництва (1898–1998 рр.)» (К., 1999),
  • «Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991 рр.)» (К., 2005),
  • «Війна без пощади і милосердя: Партизанський рух в тилу вермахту в Україні. 1941–1944 рр.» (К., 2005),
  • «Бунтівник. Життя і смерть Миколи Хвильового» (К., 2009),
  • «Радянські партизани 1941–1944: світло й тіні» (К., 2010),
  • «Радянський рух Опору на окупованій території України» (К., 2010);

Науково-довідкові видання:

  • науково-довідкового видання «Україна партизанська. 1941–1945 рр. Партизанські формування та органи керівництва ними» (К., 2001);

Збірки документів:

  • «Голод 1932–1933 років в Україні: очима істориків, мовою документів» (К., 1990),
  • «Від Полісся до Карпат. Карпатський рейд Сумського партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака (червень-вересень 1943 р.): очима учасників, мовою документів» (К., 2005),
  • «Винниченко й українська соціал-демократія (1900–1919)» (К., 2008),
  • «Голодомор 1932–1933 років в Україні: злочин влади — трагедія народу» (К., 2008),
  • «Українська політична еміграція 1919–1945» (К., 2008),
  • «Провісники свободи, державності і демократії. До 20-ї річниці створення Народного Руху України» (К., 2009),
  • «Історія державної служби в Україні. Том 5, книга 1: 1914–1991» (К., 2009),
  • «Партизанская война на Украине: Дневники командиров партизанских отрядов и соединений, 1941–1944» (М., 2010),
  • багатотомне видання «Літопис УПА» та ін.

ВідзнакиРедагувати

Має нагороди:

  • медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982),
  • орден «За заслуги» III ступеня (2007),
  • відзнаку Народного Руху України «За заслуги перед українським народом» II ступеня (2009);
  • трудову відзнаку «Знак пошани» (2010)
  • численні подяки за наукову та громадську діяльність.

Лауреат премії Національної академії наук України (2005) за найкраще історичне дослідження подій Великої Вітчизняної війни 1941–1945 в Україні.

ПосиланняРедагувати