Логвиненко Богдан Анатолійович

український літератор, ведучий та активіст

Богдан Логвиненко
Народився 22 жовтня 1988(1988-10-22) (35 років)
Київ, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність музичний менеджер, дитячий письменник, журналіст, телеведучий, літературний критик, редактор, блогер, громадський діяч
Сфера роботи література[1], журналістика[1], телебачення[1], літературна критика[1] і редагування[1]
Мова творів українська

CMNS: Логвиненко Богдан Анатолійович у Вікісховищі
На зустрічі в Інституті журналістики КНУ, 2015

Логвине́нко Богдан Анатолійович (22 жовтня 1988, Київ) — український письменник, журналіст, телеведучий, літературний критик, редактор, громадський діяч.

Життєпис

ред.

Богдан Логвиненко народився 22 жовтня 1988 року в Києві. Закінчив Український коледж ім. Сухомлинського, навчався на хімічному факультеті Києво-Могилянської академії, у Київському університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого.[2]

Працював у газетах, заснував інтернет-видання Сумно?, де з 2005 року і до 2011 був головним редактором.[3]

З 2006 року Богдан Логвиненко активно виступає проти закриття книгарні «Сяйво» у Києві та свавілля мера Черновецького. В лютому-вересні 2007 року Логвиненко працює в «Газеті по-українськи».[4] Член журі «Книжки Форуму — 2007». У 2007 році отримав премію «Культурний провідник» за оперативність висвітлення культурних подій. Наступного року Богдан Логвиненко увійшов до журі цього конкурсу.[5]

З 2007 до 2012 року — менеджер гурту Мертвий Півень[6]

2008 року працює на «1+1», звідки у листопаді того ж року переходить на Перший національний, де створює авторську передачу про інтернет та блоґосферу, а також є автором і ведучим проєкту «3108». У листопаді 2009 року звільнений за власним бажанням через запис у своєму блозі з критикою роботи каналу.[7]

Липень 2009 — жовтень 2009 — один з організаторів київського фестивалю «Антонич-фест», який почався із флешмобів на 100-річчя Богдана-Ігоря Антонича і мав 3 молодих театри, художній і скульптурний пленер, дитячий майданчик із ліпленням мультфільму та музичну сцену, на якій заграли Катя Чілі, Віктор Морозов, Кому Вниз, Мертвий Півень, Вій і близько двадцяти інших українських гуртів.[8][9][10][11]

У 2009 у видавництві «Грані-Т» вийшла книга казок Богдана Логвиненка під назвою «Богдан Логвиненко про Нестора Махна, Шарля де Ґолля, Олеся Бердника, Джохара Дудаєва, Романа Шухевича».

Жовтень 2009 — квітень 2010 — засновник і головний редактор проєкту «Відеотека» на Телекритиці[12].

Восени 2010 року подорожує автостопом по Західній Європі, Уралу, Сибіру, про що пише у LiveJournal.

2010 року засновує артагенцію NaturalEast[13], яка впродовж кількох років організовує тури іноземних гуртів в Україні, серед них чеські DVA (загалом близько 35 концертів), Kuzmich Orchestra, Doma Ensemble, італійські Port-Royal (тур Україна-Молдова-Польща, 12 концертів), польські Napszyklat (21 концерт), DagaDana, Robert Piernikowski. З 2011 року — менеджер гурту Zapaska. За 2012 і 2013 роки Zapaska дає близько 100 концертів на рік. В 2013 році зроблено останні проєкти в Україні, і NaturalEast зосереджуються на Європі.

У липні-серпні 2011 року разом з Нателлою Шавадзе півтора місяці подорожує автостопом навколо Чорного моря, відвідуючи 13 країн, про що веде щоденник у вебвиданні Autotrevel.[14]

Листопад 2011 — травень 2013 — мешкає в Познані (Польща), де з NaturalEast почав займатися концертами у Польщі й працювати з кількома польськими гуртами. Є співогранізатором «Української Весни» у Познані.

У 2012 році робить коло навколо Балтійського моря, долаючи 10 тисяч кілометрів, знову автостопом.

Травень 2013 — переїжджає до Південно-Східної Азії, отримавши роботу гіда в компанії iloveasia.travel, працює на напрямках: Індонезія, Малайзія, Сингапур, а згодом Шрі-Ланка; частину часу мешкає в Малайзії, іншу в Індонезії. Також є співзасновником агентства «Служба пригод».

Згодом повертається до України, проводить виступи про сучасну журналістику і досвіди подорожей[15], готує до друку книгу історій з мандрів, веде проект «Перехожі з Богданом Логвиненком» на сайті «Українська Правда: Життя».[16], пише для The Insider та інших видань, планує туристичні маршрути.

Квітень 2016 — початок презентації книги «Saint Porno», що видав Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» до шостого Книжкового арсеналу та тур містами України та Європи.

Починаючи з липня 2016 року Богдан організовує команду для роботи над проєктом Ukraїner[17].

З початку повномасштабного вторгення російських військ в 2022 році з командою Ukraїner долучився до волонтерського руху та висвітлення деокупованих міст.

Бібліографія

ред.

Книжки

ред.

Вибрані публікації

ред.

Має понад 500 публікацій у більш, ніж 10 виданнях.

Вибрані інтерв'ю

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д Czech National Authority Database
  2. Профіль у livejournal. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 1 грудня 2015.
  3. Профіль Богдана Логвиненка на sumno.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2015.
  4. Богдан Логвиненко про культуру, російського ведмедя, Ukraїner та інші пригоди (укр.), процитовано 6 серпня 2023
  5. Культурний провідник | MSBrand Corporation[недоступне посилання з листопадаа 2019]
  6. Склад гурту Мертвий Півень. Архів оригіналу за 30 липня 2010. Процитовано 18 березня 2010.
  7. Наталія Данькова (05.11.2009). Богдан Логвиненко: «Ілащук пригрозив, що мною займеться юридичний відділ». Телекритика. Архів оригіналу за 12.11.2009. Процитовано 18.03.2010.
  8. Марися Рудська (7.10.2009). Антонич-фест: сторіччя невідомого поета. Сумно?. Архів оригіналу за 08.12.2015. Процитовано 01.12.2015.
  9. Антонич-фест у Києві: Скромно, але достойно. Кореспондент. 6.10.2009. Архів оригіналу за 08.12.2015. Процитовано 01.12.2015.
  10. Сергій Гарагуля (8.10.2009). «Країна мрій» у мініатюрі. У Києві пройшов «Антонич-фест». Газета «День». Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  11. Крайній день та підсумки Антонич-фесту. ПРО. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  12. Сайт проекту «ВідеоТека». Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 15 березня 2022.
  13. Сайт агенції NaturalEast. Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 1 грудня 2015.
  14. Блог Логвиненка на Autotrevel. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
  15. Мандрівник Богдан Логвиненко про країни Південно-Східної Азії (фрагмент лекції). Хмельницький [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.] (відео)
  16. Статті з циклу «Перехожі з Богданом Логвиненком»
  17. Офіційний сайт проекту Ukraїner. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 16 січня 2017.

Джерела

ред.

Посилання

ред.