Личинкоїд рудочеревий

вид птахів
Личинкоїд рудочеревий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Личинкоїдові (Campephagidae)
Рід: Рудочеревий личинкоїд (Lobotos)
Вид: Личинкоїд рудочеревий
Lobotos lobatus
(Temminck, 1824)
Синоніми
Campephaga lobata
Посилання
Вікісховище: Lobotos lobatus
Віківиди: Lobotos lobatus
ITIS: 916578
МСОП: 22706710

Личинкоїд рудочеревий[2] (Lobotos lobatus) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae)[3]. Мешкає в Західній Африці. Жовточеревий личинкоїд раніше вважався конспецифічним з рудочеревим личинкоїдом.

Опис ред.

Довжина птаха становить 21 см. Голова чорна, верхня частина тіла зелена, надхвістя руде. Хвіст чорний, крайні стернові пера жовтуваті. Махові пера чорні з жовтуватими і рудуватими краями. У самців нижня частина тіла руда, живіт жовтий, у самиць нижня частина тіла жовта. У самців на щоках є червоні м'ясисті нарости, у самиць вони менші, розташовані під дзьобом. Дзьоб чорний, короткий, міцний, гачкуватий.

Поширення і екологія ред.

Рудочереві личинкоїди мешкають в Сьєрра-Леоне, Ліберії, Гвінеї, Кот-д'Івуарі і Гані. Вони живуть у вологих рівнинних і заболочених тропічних лісах та на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 700 м над рівнем моря. Живляться комахами, гусінню і насінням.

Збереження ред.

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція рудочеревих личинкоїдів становить від 20 до 50 тисяч птахів (однак ці цифри можуть бути значно завищеними). Рудочеревим личинкоїдам загрожує знищення природного середовища.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Lobotos lobatus. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, ioras, cuckooshrikes, Shriketit. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 28 грудня 2021.