Лихий (хутір)

населений пункт у Росії

Лихий — хутір, адміністративний центр Комісаровського сільського поселення Красносулинського району Ростовської області.

Хутір Лихий
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації
Муніципальний район Красносулинський район
Код ЗКАТУ: 60226835001
Код ЗКТМО: 60626435101
Основні дані
Статус {{{тип_род}}} Хутір
Поштовий індекс 346380
Телефонний код +7 86367
Географічні координати: 48°07′27″ пн. ш. 40°12′09″ сх. д. / 48.124061111111° пн. ш. 40.202561111111° сх. д. / 48.124061111111; 40.202561111111
Мапа
Лихий (Росія)
Лихий
Лихий

Мапа


CMNS: Лихий у Вікісховищі

Населення - 3162 особи (2010 рік).[1]

Географія

ред.

По хутору протікає річка Лиха.

Вулиці

ред.
  • вул. Будьонного,
  • вул. Гагаріна,
  • вул. Леніна,
  • вул. Максима Горького,
  • вул. Новоселів,
  • вул. Перемоги Революції,
  • вул. Підгірна,
  • вул. Пушкіна,
  • вул. Садова,
  • вул. Радянська,
  • вул. Українська,
  • вул. Чичеріна,
  • пров. Зарічний,
  • пров. Колодязний,
  • пров. Шахтарський,
  • пров. Шкільний.

Назва

ред.

Виник хутір на початку XIX сторіччя у поштового тракту. Існує кілька версій, що пояснюють його назва. Місце де виник хутір, було глухим, розбійницьким, лихим. Звідси й назва. Ватажком банди, що грабувала проїжджих по тракту, був Лихачов, - засновник хутора.

Проте наймовірніша версія походження назви хутора за річкою Лиха, що протікає ним. Назва річки Лиха згадується задовго до заснування хутора, ще у відомій «Книзі Великого Креслення» 1627 року: «А нижче Кам'янки Лихий колодязь вкидає у Донець під Гребеними горами, берегом їхати верст з 40, а прямо степом верст з 10».

Колодезем тоді іменувався або власне колодязь, або джерело, або джерело й струмок, що витікає з такого джерела. Гребеневі гори — це гори «дві сестри» на березі річки Сіверський Донець у 5 км нижче гирла річки Лиха.

Велика Кам'янка та Мала Кам'янка — річки вище за Сіверським Дінцем. Назва хутора згодом була поширена й на залізничну станцію Лиха, й утвореного при станції селища Лиховський.

Історія

ред.

На початку XIX сторіччя ці землі належали донському поміщику, відставному полковнику Костянтину Фоміну. Деякий час хутір називався за ім’ям його власника Фомін-Лиховський.

З 1854 року хутір Лихий став козацьким хутором й входив до Володимирського юрту відповідної станиці.

У 1867 році в хуторі Лихий мешкало близько 500 осіб.

До початку XX сторіччя на хуторі Фомін Лиховському було 105 казацьких, 38 селянських й 53 іногородніх дворів. В ньому мешкало 1207 осіб.

До початку XX сторіччя на хуторі було 235 дворів (109 з них козацьких), 1500 мешканців.

Історія Георгієвського храму

ред.

Для духовної опіки вірних знадобилося будівництво храму. В прихід нової церкви могли б бути зараховані мешканці розташованих поблизу хуторів Іллінського, Тацина, Бєлгородцева й Божковського. Козаки з дворян Василь Трофименко й Пилип Яїцков звернулися з проханням дозволити будівництво на хуторі молитовного будинку до наказного отамана Війська Донського генерал-ад'ютант Олександра Львова Потапова (1865-1868 роки). Отаман дав позитивну відповідь. У 1868 році військовий отаман генерал-майор Фомін П. С. справлявся у архієпископа Донського й Новочеркаського Платона (1867-1877) про розпорядження генерал-ад'ютанта Потапова, що стосується будівництва дерев'яної церкви в ім'я Св. Великомученика Георгія Побєдоносця.

У 1867 році почався збір пожертвувань на будівництво храму. У грудні 1869 року почалося будівництво церкви. Першим будівельником був селянин Тамбовської губернії Тимофій Шакін, що має досвід у будівництві храму Параскеви П'ятниці в станиці Маницька Багаєвського району.

У квітні 1871 року церква була побудована. Церква була дерев'яна, вкрита залізом, окрему дзвіницю, з кам'яною огорожею. У вересні 1872 року церква була освячена. До 1900 року в парафії церкви працювало дві церковнопарафіяльні школи.

Нову кам'яну церкву побудували в 1905 році замість трухлої дерев'яної. У 1906 році храм було освячено Олександро-Грушевським протоієреєм Василем.

У роки російської громадянської війни священик Георгіївського храму Фомін Лиховського хутора Михайло Стратонович Пашутін був схоплений й розстріляний більшовиками на станції Лиха. У будівлі церкви в різний час був склад, клуб, комора. В церкві була зруйнована дзвіниця та знято куполи.

З 1944 року у храмі відновилися богослужіння, що тривали й за «хрущовської відлиги» В даний час це діючий храм з позолоченими у 2010 році куполами[2].

Пам'ятки

ред.
  • Степові терикони.
  • Братська могила з меморіальним комплексом та єдинофігурним пам'ятником висотою 2,8 м на постаменті.

Література

ред.
  • Бєліков, С. Парафіяни приклалися до мощей святих / С. Н. Бєліков // Красносулинский вісник. - 2016. – 21 січ. (№3). – С. 4.
  • Кудрявцев, Ст. Церква Георгія Побідоносця в х. Фомина-Лиховском / Ст. Ст. Кудрявцев // Сулинская земля: сторінки історії. – Ростов н / Д., 1999. – С. 131-133.
  • Кудрявцев, Ст. Історія хутора Фомина - Лиховского / Ст. Ст. Кудрявцев // гортаючи Сторінки минулого [дослідження історії Сулинской землі] – Червоний Сулін, 2004. – С. 76-77.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. Російський перепис 2010 року.