Лихий (хутір)
Лихий — хутір, адміністративний центр Комісаровського сільського поселення Красносулинського району Ростовської області.
Хутір Лихий | |
---|---|
Країна | Росія |
Суб'єкт Російської Федерації | |
Муніципальний район | Красносулинський район |
Код ЗКАТУ: | 60226835001 |
Код ЗКТМО: | 60626435101 |
Основні дані | |
Статус {{{тип_род}}} | Хутір |
Поштовий індекс | 346380 |
Телефонний код | +7 86367 |
Географічні координати: | 48°07′27″ пн. ш. 40°12′09″ сх. д. / 48.124061111111° пн. ш. 40.202561111111° сх. д. |
Мапа | |
|
Населення - 3162 особи (2010 рік).[1]
Географія
ред.По хутору протікає річка Лиха.
Вулиці
ред.
|
|
Назва
ред.Виник хутір на початку XIX сторіччя у поштового тракту. Існує кілька версій, що пояснюють його назва. Місце де виник хутір, було глухим, розбійницьким, лихим. Звідси й назва. Ватажком банди, що грабувала проїжджих по тракту, був Лихачов, - засновник хутора.
Проте наймовірніша версія походження назви хутора за річкою Лиха, що протікає ним. Назва річки Лиха згадується задовго до заснування хутора, ще у відомій «Книзі Великого Креслення» 1627 року: «А нижче Кам'янки Лихий колодязь вкидає у Донець під Гребеними горами, берегом їхати верст з 40, а прямо степом верст з 10».
Колодезем тоді іменувався або власне колодязь, або джерело, або джерело й струмок, що витікає з такого джерела. Гребеневі гори — це гори «дві сестри» на березі річки Сіверський Донець у 5 км нижче гирла річки Лиха.
Велика Кам'янка та Мала Кам'янка — річки вище за Сіверським Дінцем. Назва хутора згодом була поширена й на залізничну станцію Лиха, й утвореного при станції селища Лиховський.
Історія
ред.На початку XIX сторіччя ці землі належали донському поміщику, відставному полковнику Костянтину Фоміну. Деякий час хутір називався за ім’ям його власника Фомін-Лиховський.
З 1854 року хутір Лихий став козацьким хутором й входив до Володимирського юрту відповідної станиці.
У 1867 році в хуторі Лихий мешкало близько 500 осіб.
До початку XX сторіччя на хуторі Фомін Лиховському було 105 казацьких, 38 селянських й 53 іногородніх дворів. В ньому мешкало 1207 осіб.
До початку XX сторіччя на хуторі було 235 дворів (109 з них козацьких), 1500 мешканців.
Історія Георгієвського храму
ред.Для духовної опіки вірних знадобилося будівництво храму. В прихід нової церкви могли б бути зараховані мешканці розташованих поблизу хуторів Іллінського, Тацина, Бєлгородцева й Божковського. Козаки з дворян Василь Трофименко й Пилип Яїцков звернулися з проханням дозволити будівництво на хуторі молитовного будинку до наказного отамана Війська Донського генерал-ад'ютант Олександра Львова Потапова (1865-1868 роки). Отаман дав позитивну відповідь. У 1868 році військовий отаман генерал-майор Фомін П. С. справлявся у архієпископа Донського й Новочеркаського Платона (1867-1877) про розпорядження генерал-ад'ютанта Потапова, що стосується будівництва дерев'яної церкви в ім'я Св. Великомученика Георгія Побєдоносця.
У 1867 році почався збір пожертвувань на будівництво храму. У грудні 1869 року почалося будівництво церкви. Першим будівельником був селянин Тамбовської губернії Тимофій Шакін, що має досвід у будівництві храму Параскеви П'ятниці в станиці Маницька Багаєвського району.
У квітні 1871 року церква була побудована. Церква була дерев'яна, вкрита залізом, окрему дзвіницю, з кам'яною огорожею. У вересні 1872 року церква була освячена. До 1900 року в парафії церкви працювало дві церковнопарафіяльні школи.
Нову кам'яну церкву побудували в 1905 році замість трухлої дерев'яної. У 1906 році храм було освячено Олександро-Грушевським протоієреєм Василем.
У роки російської громадянської війни священик Георгіївського храму Фомін Лиховського хутора Михайло Стратонович Пашутін був схоплений й розстріляний більшовиками на станції Лиха. У будівлі церкви в різний час був склад, клуб, комора. В церкві була зруйнована дзвіниця та знято куполи.
З 1944 року у храмі відновилися богослужіння, що тривали й за «хрущовської відлиги» В даний час це діючий храм з позолоченими у 2010 році куполами[2].
Пам'ятки
ред.- Степові терикони.
- Братська могила з меморіальним комплексом та єдинофігурним пам'ятником висотою 2,8 м на постаменті.
Література
ред.- Бєліков, С. Парафіяни приклалися до мощей святих / С. Н. Бєліков // Красносулинский вісник. - 2016. – 21 січ. (№3). – С. 4.
- Кудрявцев, Ст. Церква Георгія Побідоносця в х. Фомина-Лиховском / Ст. Ст. Кудрявцев // Сулинская земля: сторінки історії. – Ростов н / Д., 1999. – С. 131-133.
- Кудрявцев, Ст. Історія хутора Фомина - Лиховского / Ст. Ст. Кудрявцев // гортаючи Сторінки минулого [дослідження історії Сулинской землі] – Червоний Сулін, 2004. – С. 76-77.
Посилання
ред.- Лихий. Церква Георгія Побєдоносця [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Храм Георгія Побєдоносця [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Храм св. вмч. Георгія Победоносц [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]