Відкрити головне меню

Ранке, Леопольд фон (нім. Leopold von Ranke; *21 грудня 1795, Віе, Тюрингія — †23 травня 1886, Берлін) — офіційний історіограф Пруссії (з 1841 р.), який розробив методологію сучасної історіографії, засновану на абсолютизації архівних джерел і прагненні до історизму. Ввів в академічну практику історичні семінари, з яких вийшло багато талановитих істориків.

Леопольд фон Ранке
Leopold von Ranke
Портрет Леопольда фон Ранке, Адольф Йебенс, 1875
Портрет Леопольда фон Ранке, Адольф Йебенс, 1875
Народився (1795-12-21)21 грудня 1795
Віе
Помер 23 травня 1886(1886-05-23)
Берлін
Поховання Sophienkirche[d]
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Національність Німець
Діяльність історик, науковий працівник, викладач університету, письменник
Alma mater Лейпцизький університет
Сфера інтересів Історик
Заклад Берлінський університет
Посада Q41160478?
Науковий ступінь доктор наук
Вчителі Johann Gottfried Jakob Hermann[d]
Відомі учні Albert Hauck[d]
Аспіранти, докторанти Albert Hauck[d], Philipp Jaffé[d] і Грановський Тимофій Миколайович
Член Serbian Learned Society[d], Society of Serbian Letters[d], Німецький археологічний інститут, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Геттінгенська академія наук, Баварська академія наук і Академія наук Турина[d]
Рід Ranke family[d]
У шлюбі з Clarissa Graves[d]
Нагороди

Леопольд фон Ранке у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Дитинство Ранке минуло в середовищі суворої лютеранської релігійності та консервативності. Батько Ранке був юристом, всі його нащадки — духовними особами.

Навчався в Дондорфській монастирській школі, потім Шульпфорті та в Лейпцигському університеті.

Був членом Німецького археологічного інституту, Нідерландської королівської академії наук, членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук.

ПраціРедагувати

  • Історія романських і германських народів з 1494 до 1535 р. (1824).
  • Державці і народи Південної Європи в XVI—XVII ст.(1834—1836).
  • Німецька історія в епоху реформації (1839—1847).
  • Дванадцять книг пруської історії (1874).

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати