Вікіпедія

Леон Шенкер

Леон Шенкер (1903—1965) — польський художник, бізнесмен і громадський діяч. Шенкер був відомий тим, що організував імміграційне бюро в Освенцимі (перейменоване нацистськими окупантами в Аушвіц) з метою допомогти євреям покинути окуповану Польщу і врятувати їх життя[2].

Леон Шенкер
Народився 24 січня 1903(1903-01-24)[1]
Помер 1965[1]
Бат-Ям, Тель-Авівський округ, Ізраїль
Країна  Ізраїль
Діяльність підприємець, художник
Діти Хенрік Шенкер[1]

Біографія ред.

Сім'я Шенкер оселилася в Освенцимі приблизно в середині ХІХ століття. Наступні покоління Шенкерів зробили великий внесок у фінансовий і культурний розвиток Освенцима. Сім'я була відома тим, що підтримувала тісні стосунки з місцевими жителями, як євреями, так і християнами, а також працювала в міській раді. Батьком Леона був Юзеф Шенкер, відомий промисловець, який в 1905 році заснував фабрику з виробництва пестицидів під назвою A. E. Шенкер, пізніше перейменовану в ТОВ «Фабрика штучних добрив Агрохімія»[3]. Він був членом міської ради, ізраїльської релігійної громади та Ощадного банку міста Освенцим[4].

Під час Першої світової війни сім'я Шенкер переїхала до Відня, де 15-річний Леон вступив до академії образотворчого мистецтва. Після війни він продовжив навчання в Парижі та Амстердамі. У 1922 році він повернувся до Польщі, спочатку оселившись у Кракові, де почав писати місцеві статті. Він був одним із засновників Асоціації єврейських художників і скульпторів і врешті-решт був обраний її президентом. Його багатобарвні декорації прикрасили інтер'єр синагоги Вольфа Поппера в єврейському районі Кракова Казімеже. Він публікувався в ряді щоденних газет і журналів, в тому числі в «Новому щоденнику», «Новому журналі» і «Мистецтво і сучасне життя»[5]. У міжвоєнний період він вже був визнаним художником, добре відомим міщанином Кракова і Освенцима. Його роботи знаходяться в колекціях Академії Бецалель в Єрусалимі і в Ермітажі.

Еміграційне бюро ред.

У 1939 році Леон став президентом Єврейської ради старійшин в Освенцимі (перейменованого німцями в Аушвіц)[3][6], взявши на себе відповідальність за долю єврейської громади міста. У перші місяці війни він очолив Бюро у справах еміграції і брав участь у переговорах з німецькою владою в Берліні[4]. Зусилля з переселення польських євреїв не увінчалися успіхом[7], і німецька влада звільнила Шенкера, вибравши на його місце більш поступливого голову Ради старійшин. Спроба Шенкера врятувати євреїв Сілезії та її подальше продовження закінчилися невдачею, і переважна більшість місцевих євреїв, як і решта їх європейського населення, були вбиті під час Голокосту. Історія імміграційного бюро викладена в книзі Хенріка Шенкера «Дотик янгола»[2].

Після 1940 року ред.

На початку 1940 року сім'я була змушена тікати з міста. Вони пройшли через Краків, Величку і гетто в Тарнові і Бохні. Завдяки підробленим документам вони опинилися в спеціальному відділенні табору Берген-Бельзен як Палестинські громадяни[8], які очікують обміну. Після евакуації вони були звільнені. Після звільнення Шенкери повернулися в своє рідне місто[9]. Леон знову відкрив агрохімічну фабрику і зайняв пост президента єврейської релігійної асоціації. Він став брати участь в наданні допомоги тим, хто вижив і відновленні єврейського життя і самого міста. Однак в 1949 році комуністи конфіскували його фабрику і ув'язнили в рамках війни з приватним бізнесом. У 1955 році родині було видано дозвіл на виїзд з країни[9]. Вони вирушили до Відня, а потім до Ізраїлю. Леон Шенкер помер у 1965 році в Рамат-Йосефі у віці 62 років.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Catalog of the German National Library
  2. ↑ а б Nie żyje Henryk Schoenker - ocalony z Zagłady, autor wspomnień pt. Dotknięcie anioła. Miał 87 lat (пол.). Polska Times. 21.01.2019. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 31.01.2022.
  3. ↑ а б Bożena Czwojdrak, Kazimierz Miroszewski, Piotr Węcowski (2018). Oświęcim. Miasto pogranicza (пол.). Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego.
  4. ↑ а б Artur Szyndler (2009). Leon Schönker i jego plan emigracji Żydów z rejencji katowickiej z końca 1939 roku (пол.). Kraków: Studia Judaica. Polskie Towarzystwo Studiów Żydowskich, Instytut Judaistyki Uniwersytetu Jagiellońskiego. с. 237—274. ISSN 1506-9729.
  5. ↑ Schönker Leon (1934). Muzeum żydowskie w Krakowie. „Sztuka i Życie Współczesne (пол.). с. 37—40.
  6. ↑ PISF – 40. nagroda dla „Dotknięcia Anioła” (пол.). Польский институт киноискусства. 08.10.2018. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25.01.2022.
  7. ↑ PAP. 79 lat temu Niemcy wysiedlili oświęcimskich Żydów do gett – społeczeństwo (пол.). Wirtualny Nowy Przemysł. 09.03.2020. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 01.02.2022.
  8. ↑ Reżyser apeluje do świadków historii o pomoc (пол.). Warszawa Nasze Miasto. 22.08.2008. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25.01.2021.
  9. ↑ а б Lucyna Filip (27.09.1998). Miasto otwarte (пол.). Wprost. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25.01.2022.


  Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леон_Шенкер&oldid=36821034