Ленцман Леонід Миколайович

політик

Леонід Миколайович Ленцман (10 грудня 1915(19151210), місто Сімферополь, тепер Автономна Республіка Крим — 1996, місто Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський державний діяч, 2-й секретар ЦК КП Естонії, міністр освіти Естонської РСР, голова Естонської республіканської ради профспілок. Депутат Верховної ради СРСР 4—7-го і 9—10-го скликань.

Ленцман Леонід Миколайович
Народився 10 грудня 1915(1915-12-10)
Сімферополь, Російська імперія
Помер 1996
Санкт-Петербург, Росія
Національність естонець
Діяльність політик
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

ЖиттєписРедагувати

У 1933 році закінчив два курси Невельського сільськогосподарського технікуму. У 1933—1938 роках — студент філологічного факультету Ленінградського державного університету.

З 1938 по жовтень 1940 року працював вчителем школи в Мурманській області РРФСР.

У жовтні 1940 — січні 1941 року — в Червоній армії.

З січня по липень 1941 року — вчитель, завідувач навчальної частини середньої школи в Мурманській області.

З вересня 1941 по квітень 1947 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. на Був на політичній роботі в польовому пересувному госпіталі № 631 та в евакуаційному госпіталі № 1022. Служив агітатором політичного відділу 249-ї Естонської стрілецької дивізії, агітатором політичного відділу 8-го Естонського стрілецького корпусу 42-ї армії, лектором політичного відділу 41-го Естонського стрілецького корпусу. Воював на Калінінському, 2-му Прибалтійському, Ленінградському і Карельському фронтах.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1948—1950 роках — завідувач відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б) Естонії.

У 1950—1951 роках — міністр освіти Естонської РСР.

27 січня 1951 — 20 серпня 1953 року — секретар ЦК КП(б) Естонії.

20 серпня 1953 — 7 січня 1964 року — 2-й секретар ЦК КП Естонії.

8 січня 1964 — 11 лютого 1971 року — секретар ЦК КП Естонії.

У 1971—1982 роках — голова Естонської республіканської ради профспілок.

У 1982—1986 роках — голова Комітету партійного контролю ЦК КП Естонії.

З 1986 року — персональний пенсіонер. З 20 березня 1987 по 1991 рік — голова президії ради Естонської республіканської організації ветеранів війни та праці.

Помер у 1996 році в місті Санкт-Петербурзі.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати