Левченко Ігор Олександрович

український футболіст

І́гор Олекса́ндрович Ле́вченко (23 лютого 1991, Донецьк) — український футболіст, воротар запорізького «Металурга».

Ф
Ігор Левченко
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Олександрович Левченко
Народження 23 лютого 1991(1991-02-23) (33 роки)
  Донецьк, УРСР
Зріст 190 см
Вага 83 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Хуст»
Номер 91
Юнацькі клуби
2004—2007 Україна «Олімпік» Д
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2007—2014 Україна «Олімпік» Д 46 (0)
2010   Україна «Металург» З 0 (0)
2011—2013   Україна «Зоря» Л 2 (0)
2014—2017 Україна «Зоря» Л 10 (0)
2017—2018 Україна «Маріуполь» 1 (0)
2018 Фінляндія «Марієгамн» 15 (0)
2019 Швеція «ІФК Ескільстуна» 16 (0)
2020—2021 Грузія «Динамо» Бт 2 (0)
2021–2022 Україна «Металург» 0 (0)
2023— Україна «Хуст» 20 (-37)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007 Україна Україна (U-16) 2 (-?)
2007—2008 Україна Україна (U-17) 9 (-?)
2008—2009 Україна Україна (U-18) 17 (-?)
2009—2010 Україна Україна (U-19) 16 (-?)
2010— Україна Україна (U-20) 2 (-?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 11 липня 2024.

Клубна кар'єра

ред.

«Олімпік»

ред.

Вихованець футбольної школи «Олімпік-УОР» (Донецьк). У дитячо-юнацькій футбольній лізі протягом 2004—2008 років провів 87 матчів. За першу команду донецького «Олімпіка» у матчах другої ліги чемпіонату України дебютував 25 липня 2007 року, вийшовши на заміну у матчі проти «Полтави». Починаючи з другої половини сезону 2008—2009 — основний голкіпер донецької команди, за яку і грав до кінця сезону 2009—2010, провівши 40 матчів у другій лізі.

У лютому 2010 року перебував на оглядинах у варшавській «Легії», однак повернувся до України[1]. Наприкінці серпня 2010 року на умовах оренди до кінця року перейшов до складу прем'єрлігового запорізького «Металурга»[2], проте грав лише за молодіжну команду і по завершенні осінньої частини чемпіонату повернувся до «Олімпіка».

Влітку 2011 року на правах оренди перейшов у луганську «Зорю»[3], але також виступав лише за молодіжну команду. В основній команді дебютував лише волею випадку: в кінці осінньої частини сезону 2012—13 головний воротар команди Віталій Постранський зазнав травми, а другий воротар Дмитро Козаченко пропустив через грубі помилки два голи і головний тренер команди Юрій Вернидуб вирішив на останній матч року виставити молодого воротаря Левченка 2 грудня 2012 року в грі з київським «Арсеналом»[4]. У цьому дебютному для себе матчі в Прем'єр-лізі він не пропустив жодного м'яча, а його команда здобула перемогу з рахунком 0:1[5].

У липні 2013 року підписав дворічний контракт з «Зорею»[6], однак вже у вересні 2013 року Левченко повернувся в табір донецького «Олімпіка», взявши собі 91 номер[7]. У червні 2014 року залишив розташування клубу[8].

«Зоря»

ред.

В 2014 році перейшов до луганської «Зорі», підписавши однорічну угоду[9]. У червні 2015 року підписав нову дворічну угоду з клубом[10]. У луганському клубі не був основним воротарем. У сезоні 2015/16 зіграв матч проти донецького «Шахтаря», коли основний воротар команди Микита Шевченко не зміг зіграти через орендні обмеження. Левченко пропустив в тому матчі 7 м'ячів. Всього ж за три сезони Ігор зіграв за клуб лише 10 матчів, пропустивши 18 голів.

«Маріуполь»

ред.

Влітку 2017 року став гравцем «Маріуполя»[11]. Проте і в цій команді Левченко одразу основним не став, будучи лише третім голкіпером після Рустама Худжамова та Євгена Гальчука.

«Марієгамн»

ред.

Влітку 2018 року перейшов до фінського «Марієгамну», де відіграв 15 матчів. [12]

«ІФК Ескільстуна»

ред.

Навесні 2019 року перейшов до шведського клубу «ІФК Ескільстуна». [13]

Виступи за збірну

ред.

Викликався до збірних команд України, починаючи з 16-річного віку (дебют у футболці збірної — 15 травня 2007 у грі збірної України U16 проти молдавських однолітків, перемога 2:0).

У складі збірної України U19 — чемпіон Європи 2009 року. Під час фінальної частини чемпіонату, що проходила у Донецьку і Маріуполі, повністю відстояв у воротах української збірної під час усіх п'яти матчів турніру, пропустив 3 голи[14] і допоміг збірній вперше в історії стати чемпіоном Європи серед 19-річних[15].

11 серпня 2010 року дебютував у складі молодіжної збірної України U-20 у грі проти турецьких однолітків.

Досягнення

ред.

Примітки

ред.
  1. Левченко вертається до України — новини на офіційному сайті «Легії», 4 березня 2010 року. (пол.)
  2. UA-Футбол. Игорь Левченко — игрок запорожского «Металлурга». Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 6 грудня 2012.
  3. UA-Футбол. «Заря» представила восьмерых новичков. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 6 грудня 2012.
  4. Вернидуб: «Надо было лучше Левченко молодого поставить». Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 6 грудня 2012.
  5. Арсенал бит Зарей. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 6 грудня 2012.
  6. «Зоря» продовжила воротаря. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  7. «Олімпік» дозаявив чемпіона Європи. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  8. «Олімпік» розлучився з чемпіоном Європи. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  9. Левченко: контракт з «Зорею» розрахований на один рік. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  10. «Зоря» переподписала тріо. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  11. Офіційно: Ігор Левченко — гравець «Маріуполя». Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  12. Український воротар гратиме у чемпіонаті Фінляндії. Главком. 19 липня 2018. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2023.
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. Калитвинцев определился с составом. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 6 грудня 2012.
  15. Украина становится чемпионом Европы!. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 6 грудня 2012.

Посилання

ред.