Левицький Павло Олександрович
Павло Олександрович Левицький (нар. 26 червня 1926, с. Григорівка (нині — Херсонська область) — 2 лютого 2000, Вінниця) — український художник. Працював у жанрах станкової та монументальної скульптури. Член НСХУ (1992).
| Левицький Павло Олександрович | |
|---|---|
| Народився | 26 червня 1926  Чаплинський район, Херсонська округа, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 2 лютого 2000 (73 роки) Вінниця, Україна |
| Країна | .svg){kind=small} Українська Радянська Соціалістична Республіка Україна |
| Діяльність | художник, скульптор |
| Alma mater | Харківська державна академія дизайну та мистецтв |
| Членство | Спілка художників України |
| Нагороди |  |
Біографічна довідка
ред.Закінчив Сімферопольське художнє училище. Закінчив Харківський державний художній інститут, відділення скульптури у 1962 році.
Учасник Другої світової війни. Мав бойові нагороди.
З 1962 року працював на Вінницькому художньо—виробничому комбінаті.
Створював станкові і монументальні скульптури, пам'ятні знаки. Деякі роботи зберігаються у Вінницькому обласному художньому і краєзнавчому музеях, та у музеї Вінницького національного технічного університету.
Член Вінницької обласної організації Національної спілки художників України з 1984 року, НСХУ з 1992 року.
Лауреат обласної премії ім. Миколи Трублаїні (1975).
Помер у Вінниці 2 лютого 2000 року.
Основні твори
ред.Пам'ятник — комсомольцям 1920-х років (1969).
Меморіальний пам'ятник жертвам голокосту у Гайсині (1990).
Пам'ятник жертвам фашизму у Гайсині, скульптурна композиція «Мати і и дитина» (1974).
Пам'ятник жертвам фашизму у Томашполі.
Меморіал у Вінниці по вулиці Київській.
Пам'ятник І. В. Бевзу (1982, Вінниця).
Скульптурна композиція «Материнство» (Палац урочистостей, Вінниця), «Клятва партизан», «Пієта» (1987), «Трагедія війни» (1990).[1]
-
Пам'ятник жертвам фашизму у Гайсині
Виставки
ред.Учасник обласних та республіканських виставок з 1974 року.
Персональна виставка відбулась у Вінниці.
Нагороди
ред.Нагороджений медаллю «За відвагу» (1945)[2].
Джерела
ред.- Монументальне мистецтво у творчості художників Вінниччини. ВООНСХУ. Вінниця, 2009. ISBN 978-966-8086-86-1, упорядник Гринюк Л.Н.
- Художники Вінниччини: До 40-ліття Вінницької обласної організації Національної спілки художників України. 1976—2016. Вінниця. 2015. ISBN 978-617-583-148-9.
- Л. Н. Гринюк. Левицький Павло Олександрович [Архівовано 13 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України.
- Вінниччина історична в образотворчому мистецтві: Альбом. В., 2011.
Примітки
ред.- ↑ Винницкий художник Левицкий Павел Александрович. Соцреализм. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 19.02.2022.
- ↑ Левицкий Павел Александрович. Подвиг народа 1941-1945. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 19.02.2022.