Левицький Павло Олександрович

український художник, скультор

Павло Олександрович Левицький (нар. 26 червня 1926, с. Григорівка (нині — Херсонська область) — 2 лютого 2000, Вінниця) — український художник. Працював у жанрах станкової та монументальної скульптури. Член НСХУ (1992).

Левицький Павло Олександрович
Народився26 червня 1926(1926-06-26) Редагувати інформацію у Вікіданих
Чаплинський район, Херсонська округа, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 лютого 2000(2000-02-02) (73 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вінниця, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Українська Радянська Соціалістична Республіка
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, скульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківська державна академія дизайну та мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «За відвагу»

Біографічна довідка

ред.

Закінчив Сімферопольське художнє училище. Закінчив Харківський державний художній інститут, відділення скульптури у 1962 році.

Учасник Другої світової війни. Мав бойові нагороди.

З 1962 року працював на Вінницькому художньо—виробничому комбінаті.

Створював станкові і монументальні скульп­тури, пам'ятні знаки. Деякі роботи зберігаються у Вінницькому обласному художньому і краєзнавчому музеях, та у музеї Вінницького національного технічного університету.

Член Вінницької обласної організації Національної спілки художників України з 1984 року, НСХУ з 1992 року.

Лауреат обласної премії ім. Миколи Трублаїні (1975).

Помер у Вінниці 2 лютого 2000 року.

Основні твори

ред.

Пам'ятник — комсомольцям 1920-х років (1969).

Меморіальний пам'ятник жертвам голокосту у Гайсині (1990).

Пам'ятник жертвам фашизму у Гайсині, скульптурна композиція «Мати і и дитина» (1974).

Пам'ятник жертвам фашизму у Томашполі.

Меморіал у Вінниці по вулиці Київській.

Пам'ятник І. В. Бевзу (1982, Вінниця).

Скульптурна композиція «Материнство» (Палац урочистостей, Вінниця), «Клятва партизан», «Пієта» (1987), «Трагедія війни» (1990).[1]

Виставки

ред.

Учасник обласних та республіканських виставок з 1974 року.

Персональна виставка відбулась у Вінниці.

Нагороди

ред.

Нагороджений медаллю «За відвагу» (1945)[2].

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. Винницкий художник Левицкий Павел Александрович. Соцреализм. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 19.02.2022.
  2. Левицкий Павел Александрович. Подвиг народа 1941-1945. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 19.02.2022.