Відкрити головне меню

Левинська Ірина Омелянівна

Іри́на Омеля́нівна Леви́нська (Парилле) (* 18 травня 1907, Рожнятів — † 6 липня 1990, Бухарест), українська письменниця, новелістка та поетеса, згодом жила і творила в Румунії.

Левинська Ірина Омелянівна
Левинська Ірина Омелянівна.jpg
Народилася 18 травня 1907(1907-05-18)
Рожнятів
Померла 6 липня 1990(1990-07-06) (83 роки)
Бухарест
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаРумунія Румунія
Діяльність письменник, фольклорист

З біографіїРедагувати

Народилася в родині учителя. Згодом батьки переїхали з Рожнятова в Долину, де й проживали до 1919.

Випускниця Першої дівочої гімназії у Львові, організованої «Клубом русинок».

1922 року вступає до Львівського Українського таємного університету. За активну громадянську позицію, серед інших, ув'язнена польською поліцією.

1930 року вийшла заміж, переїздить до Праги, звідти до Чернівців.

В Чернівцях друкується у періодиці, влаштовує вечори, зустрічі, знайомиться з Ольгою Кобилянською.

Брала участь у створенні в Львові та Чернівцях молодіжних літературних гуртків ім. Ганни Барвінок та Ольги Кобилянської.

Співробітничала з громадськими та культурними товариствами «Жіноча громада» і «Кобзар», її твори друкувалися у журналах.

1936 року родина змушено переїздить до Бухареста, де Ірина надалі провадила активну культурно-просвітницьку роботу, зокрема в середовищі української студентської молоді. Подружжя організовує українські вечори на честь Л. Українки, Ю. Федьковича, І. Франка, Т. Шевченка.

1943 року закінчила повний курс викладання української мови і літератури в Бухарестському інституті мови і культури.

1950 року закінчила навчання на курсах російської мови в інституті імені Максима Горького в Бухаресті, працює викладачем. Автор збірок новел «Живиця» (1982), «Серця на грані» (1984), спогадів про О. Кобилянську.

Померла 6 липня 1990 р. в Бухаресті.

ТворчістьРедагувати

Левинська Ірина Омелянівна є авторкою

  • спогадів «Я знала Ольгу Кобилянську» — 1961,
  • збірок психологічних новел «Живиця» — 1982,
  • та «Серце на грані» — 1984,
  • «Коли були ми молоді» — 1989,
  • також збирала бойківський фольклор.
Окремі видання:
  • Левинська І. Живиця: Проза. — Бухарест: Критеріон, 1982.
  • Левинська І. Літа молодії. — Бухарест: Критеріон, 1989.
  • Левинська І. Серця на грані: Проза. — Бухарест: Критеріон,1984.

ЛітератураРедагувати

  • Василик Любов Євгенівна Ольга Кобилянська у взаєминах з Іриною Левинською // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія. — Чернівці: Рута, 2004. — Вип. 214—215. — С. 134—140.
  • Носенко Т. А. Левинська Ірина// Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 144.

Інтернет-ресурсиРедагувати