Вікіпедія

Лаурентіно Кортісо

Лаурентіно «Ніто» Кортісо Коен (ісп. Laurentino Cortizo Cohen, нар. 30 січня 1953(19530130) Панама-Сіті) — панамський політичний та державний діяч, бізнесмен, член Революційно-демократичної партії (РДП). Голова Законодавчих Зборів з 2000 по 2001 рік[2], кандидат у президенти в 2009 і 2019 роках. Президент країни з липня 2019 року.

Лаурентіно Кортісо
ісп. Laurentino Cortizo Cohen
Ім'я при народженні ісп. Laurentino Cortizo Cohen
Народився 30 січня 1953(1953-01-30)[1] (71 рік)
Панама, Панама
Країна  Панама
Діяльність політик
Alma mater Техаський університет, Університет Святого Едвардаd і Norwich Universityd
Знання мов іспанська
Посада список президентів Панами і Speaker of the National Assembly of Panamad
Військове звання головнокомандувач
Партія Демократична революційна партіяd і Solidarity Partyd (2004)
У шлюбі з Yazmín Colón de Cortizod
Сайт nitocortizo.com

Біографія ред.

Народився в столиці, його батьками були Лаурентіно Кортісо Кортісо (іспанець галісійського походження, був зайнятий автобусним бізнесом) і Естер Коен де Кортісо (грецького походження, вчителька і підприємець в галузі будівництва). Закінчив початкову «Коледж Хав'єр» і середню школи «Колеж-де-ла-Саль» у Нікарагуа. Навчався у Військовій академії Valley Forge[en], отримав ступінь бакалавра в галузі ділового адміністрування Університет Норвіч[en], а також ступінь магістра і доктора наук у галузі ділового адміністрування міжнародної торгівлі та маркетингу у Техаському університеті в Остіні[3].

Професійна кар'єра ред.

Після закінчення навчання в 1981 році працював у Вашингтоні технічним радником генерального секретаря Організації американських держав (ОАД).

У листопаді 1986 року був призначений заступником представника Панами в ОАД, членом бюджетного комітету і членом робочої групи з приватного сектору економіки країн ОАД. Очолював робочу групу з проблем розвитку держав Центральноамериканського регіону. Тоді ж очолював постійний Виконавчий комітет економічної і соціальної Ради країн Центральної Америки.

З 1986 року по теперішній час працює в приватному секторі в компаніях «Cortizo Group, Panablock» (компанія з виробництва будівельних матеріалів) і «Hacienda Hermacor» (селекційне скотарство)[4].

Політична кар'єра ред.

В 1994 році був обраний від центристської Партії солідарності депутатом Національної асамблеї[en] від провінції Колон. 1 липня 1998 — 1 липня 1999 роки — 1-й заступник голови Національної Асамблеї[5].

В 1999 році на загальних виборах був висунутий кандидатом на посаду другого віце-президента Панами, у команді кандидата від Революційно-демократичної партії (РДП)[en] Мартіна Торріхоса[en]. Незважаючи на поразку кандидата від РДП, був переобраний депутатом Національної Асамблеї (НА). В 2000 році обраний президентом НА.

В 1999 році підтримав уряд президента Міреї Москосо[en][6] у рамках міжпартійної угоди 5 центристських і правоцентристських партій (пакт Ла-Пінтада)[7] і його обрання на посаду голови Національної асамблеї відбулося всупереч побажанням Партії солідарності (і РДП), через що він вийшов з партії і після загальних виборів приєднався до Панамісьтської партії[8]. Але повністю не порвав з РДП і постійно підтримував з нею контакти. Зберігав свою політичну лінію до кінця свого законодавчого терміну і висловив свою підтримку Мартіну Торріхосу, кандидату РДП в президенти на загальних виборах 2004 року[9]

В 2004 році офіційно зареєструвався членом РДП[5] і після перемоги М. Торріхоса на виборах президента був призначений міністром сільськогосподарського розвитку, залишивши місце в НА[10].

Зайняв жорстку позицію в переговорах щодо укладення угоди про вільну торгівлю між Панамою і США[3]. 22 вересня 2005 року мав спільно з міністрами торгівлі і промисловості Алехандро Ферреро і охорони здоров'я Каміло Аллейном підписати цю угоду, проте відмовився це зробити[11]. Аргументував свою позицію ігноруванням в угоді застосування національного санітарного контролю та прийняттям як єдиної гарантії санітарні сертифікати, видані інспекційними органами США, що суперечило фітосанітарним та зоосанітарним нормам відповідно до правил Світової організації торгівлі і завдавало шкоди сільськогосподарському сектору Панами[12][13].

6 січня 2006 року не поїхав до Вашингтону на черговий раунд переговорів і вирушив до резиденції президента Торріхоса, де особисто подав заяву про відставку, публічно позначивши свою опозицію переговорам[14] 10 січня скликав прес-конференцію, на якій оголосив про свою відставку і засудив існування подібного документа[13].

7 травня 2008 року оголосив про висунення своєї кандидатури як кандидата в президенти від РДП[15] Його програма базувалась на шести напрямках діяльності: боротьба з бідністю і маргіналізацією, верховенство закону, освіта для життя і роботи, конкурентоспроможна економіка для створення робочих місць, незалежні інститути, прозорість та підзвітність рішень[16]. Але після первинних виборів в партії 7 вересня 2008 року зазнав поразки від кандидата Балбіни Еррери, посівши третє місце і набравши всього 9 % голосів[17]. Приєднався до передвиборної команди Еррери на загальних виборах 2009 року[en] і був координатором плану уряду кандидата.

У листопаді 2012 року оголосив, що не братиме участі у президентських праймеріз РДП і заявив про свою підтримку Хуана Карлоса Наварро на загальних виборах 2014 року[en][18] Знову був координатором плану уряду кандидата і був названий як майбутній міністр сільського господарства і внутрішньої торгівлі в уряді Наварро.

Після поразки РДП на виборах в травні 2014 року партія потрапила в кризу лідерства і розбіжності між Наварро, який пішов з генерального секретаріату партії, і Бенісіо Робінсоном, головою РДП; Кортісо вважався однією з можливих компромісних об'єднавчих фігур в партії[19].

19 квітня 2016 року офіційно оголосив про свій намір балотуватися в президенти від РДП під гаслом «Об'єднання сил» не дивлячись на відсутність підтримки з боку національного виконкому партії[20][21][20][21][22][23] Незабаром його кандидатура була підтримана головою РДП Бенісіо Робінсоном, а також іншими впливовими лідерами і фракціями в партії[24]

16 липня 2018 року офіційно висунув свою кандидатуру від РДП[25][26][25][27]. На праймеріз здобув переконливу перемогу над іншими 16-ма кандидатами[28] серед яких виділялися депутат Зулай Родрігес і екс-президент Ернесто Перес Бальядареса[29]. Отримавши 215 628 голосів (66,2 % від загальної кількості)[30].

Серед пропозицій і ідей, які він висуває — боротьба з бідністю, соціальними проблемами і корупцією, яку він назвав «шостим кордоном»[31], з посиланням на «п'ятий кордон», згадувану найпопулярнішим в країні генералом Омаром Торріхосом Еррерой в 1970-х роках, під якою малася на увазі межа колишньої зони Панамського каналу, що розділяла країну[32] Також виступає за усунення контролю над цінами, встановленого урядом президента Хуана Карлоса Варела і створення громадських ринків як способу зближення виробників і споживачів[33] Висловлюється проти абортів та одностатевих шлюбів і підтримує використання лікарської коноплі[34] Також висловив намір реформувати Конституцію Панами[35]. На посаду віце-президента запропонував 35-річного члена РДП адвоката Хосе Габріеля Каррісо[36].

З травня 2019 року став об'єктом численних критичних зауважень оскільки часто був відсутній на дебатах між кандидатами[37].

Одружений з Ясмін Колон де Кортісо, має двох дітей (Хорхе Андреса і Кароліну Естер) та двох онуків.[5][4]

Примітки ред.

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ Partidos políticos de América Latina. Centroamérica, México y República Dominicana. Universidad de Salamanca, 2001, p.561, isbn=9788478008377
  3. ↑ а б Laurentino Cortizo Cohen devuelve la confianza al sector agropecuario. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  4. ↑ а б Cortizo: sería irresponsable juzgar a la Presidenta Moscoso. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  5. ↑ а б в Laurentino Cortizo, 14 años militando en el PRD. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  6. ↑ No soy el voto 37 de Mireya aclara Laurentino Cortizo. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  7. ↑ Política, pactos y traiciones. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  8. ↑ El círculo de Martín. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  9. ↑ Legislador de Solidaridad apoya candidatura de Martín. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  10. ↑ Ministerio de Desarrollo Agropecuario de Panamá (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 жовтня 2015. Процитовано 6 липня 2019.
  11. ↑ La renuncia de Cortizo paraliza ronda del TLC. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 6 липня 2019.
  12. ↑ La historia detrás de una dimisión. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  13. ↑ а б Laurentino Cortizo renuncia a su cargo de Ministro. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  14. ↑ Cortizo: Cambio y fuera. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  15. ↑ Cortizo entra al ruedo, Herrera lo acompaña. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  16. ↑ «Nito» Cortizo pide unidad y espera votos. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  17. ↑ Ganó Balbina. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  18. ↑ Lewis y Cortizo declinan; Juan Carlos Navarro logra consolidación. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  19. ↑ El PRD, un gigante político sin rumbo ni liderazgo. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  20. ↑ а б Laurentino Cortizo confirma en Colón que participará en primarias presidenciales. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  21. ↑ а б Cortizo duda de efectividad de la justicia en caso Martinelli. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  22. ↑ Cortizo insiste en su candidatura a la Presidencia. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  23. ↑ El PRD, después de la candidatura de Cortizo. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  24. ↑ Viejas y nuevas caras pulsean el PRD. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  25. ↑ а б Cortizo se postula oficialmente como precandidato a la Presidencia para primarias del PRD. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  26. ↑ Laurentino Cortizo inicia su carrera a la Presidencia de la República. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  27. ↑ Cortizo se postula para primarias del PRD. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  28. ↑ PRD registra 17 precandidatos presidenciales para las elecciones primarias. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  29. ↑ Laurentino Cortizo gana las primarias presidenciales del PRD. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  30. ↑ Laurentino Cortizo es proclamado candidato presidencial del PRD. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  31. ↑ Laurentino 'Nito' Cortizo gana la candidatura presidencial del PRD. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  32. ↑ Cortizo inicia carrera por la candidatura. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  33. ↑ Cortizo apuesta a las bases del PRD para ganar las elecciones primarias. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  34. ↑ Matrimonio igualitario no; marihuana medicinal si; Laurentino Cortizo. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  35. ↑ Cortizo se compromete a reformar la Constitución de llegar al poder. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  36. ↑ José Gabriel Carrizo, la apuesta de ‘Nito' para la vicepresidencia. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  37. ↑ Laurentino Cortizo trabajará a partir del 1 de octubre en plan de gobierno. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 6 липня 2019.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лаурентіно_Кортісо&oldid=42391119