Ластовиця патагонська
| Ластовиця патагонська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pygochelidon cyanoleuca (Vieillot, 1817) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Проживання впродовж року Зимування | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Hirundo cyanoleuca Vieillot, 1817 Notiochelidon cyanoleuca (Vieillot, 1817) Pyrochelidon cyanoleuca (Vieillot, 1817) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ластови́ця патагонська[2] (Pygochelidon cyanoleuca) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Мешкає в Центральній Америці і Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 11-12 см, вага 10,5 г. Верхня частина тіла темно-синя, нижня частина тіла біла, за винятком боків. Нижні покривні пера крил попелясто-сизі або чорні, стернові і махові пера чорні. Гузка чорна з блакитнуватим відтінком. У молодих птахів верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла охриста, груди темно-коричневі, хвіст менш роздвоєний.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
- P. c. cyanoleuca (Vieillot, 1817) — від Коста-Рики до Венесуели, Бразилії і північної Аргентини;
- P. c. peruviana Chapman, 1922 — прибережні райони на заході Перу (від Ла-Лібертада до Арекіпи);
- P. c. patagonica (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837) — від центрального Чилі і Аргентини до Вогняної Землі.
Поширення і екологія ред.
Патагонські ластовиці гніздяться в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Аргентині, Чилі, Уругваї і Парагваї. Популяції Патагонії взимку мігрують на північ до Амазонії. Патагонські ластовиці живуть у відкритих місцевостях, на висоті до 3600 м над рівнем моря. Зустрічаються зграйками, під час міграцій зграї можуть нараховувати до 1000 птахів. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Гніздяться серед скель,в кладці від 2 до 6 білих яєць. Інкубаційний період триває 15 днів, насиджують і самиці, і самці.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pygochelidon cyanoleuca: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 13 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Swallows. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 жовтня 2022.
Джерела ред.
- Turner, Angela K.; Rose, Chris (1989). A Handbook to the Swallows and Martins of the World. London: Christopher Helm. ISBN 0-7470-3202-5.
- Skutch, Alexander F. (1960). Blue-and-white swallow (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 279—280.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |