Відкрити головне меню

Лапін Борис Федорович

російський письменник

Борис Федорович Лапін (рос. Бори́с Фёдорович Ла́пин , 5 вересня 1934(19340905), Іркутськ — пом.4 червня 2005, Іркутськ) — російський радянський письменник-фантаст, дитячий письменник, літературний критик, журналіст та кіносценарист.

Борис Федорович Лапін
рос. Борис Фёдорович Лапин
Борис Лапін, фантаст.jpg
Ім'я при народженні Борис Фёдорович Лапин
Псевдо Л. Федоренко
Народився 5 вересня 1934(1934-09-05)
Іркутськ
Помер 4 червня 2005(2005-06-04) (70 років)
Іркутськ
Поховання Іркутськ
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність прозаїк
Alma mater Іркутський університет
Мова творів російська
Роки активності 19522005
Напрямок проза
Жанр фантастична повість, оповідання; твори для дітей; кіносценарій
Magnum opus «Перша зоряна»
Членство Спілка письменників СРСР

БіографіяРедагувати

Борис Лапін народився в Іркутську. Після закінчення школи він вступив на історико-філогічний факультет Іркутського університету, який закінчив у 1957 році. Після завершення навчання протягом 17 років працював на Східно-Сибірській студії кінохроніки, спочатку сценаристом, пізніше редактором і головним редактором. Одночасно із кіносценаріями писав також літературні твори, у 1973 році став членом Спілки письменників СРСР. У 1974—1974 року Борис Лапін був головним редактором журналу «Сибір». Після цього Борис Лапін займається виключно письменницькою діяльністю, часто виступав також як літературний критик. У 1990 році він став одним із підписантів «Листа 74-х», яким підтримав найконсервативнішу частину радянської інтелігенції. яка на російських націоналістичних лозунгах відчайдушно коїла спротив зниженню впливу КПРС та комуністичної ідеології, а також ймовірному вже на той час розпаду СРСР.[1] До кінця життя жив у Іркутську, активно займався літературною діяльністю. Помер Борис Лапін 4 червня 2005 року в рідному місті, похований письменник в Іркутську.

Літературна творчістьРедагувати

Літературну творчість Борис Лапін розпочав ще під час навчання в університеті, його перші твори опубліковані в університетській газеті, а також у обласній комсомольській газеті «Советская молодежь». У 1955 році підбірка його віршів опублікована в альманаху «Ангара». Після закінчення університету Борис Лапін більше уваги надавав написанню прозових творів. Спочатку він писав виключно реалістичні повісті та оповідання, які регулярно публікувалися в журналах і газетах «Ангара», «Сибирские огни», «Урал», «Смена», «Литературная Россия», «Неделя». з середини 60-х років письменник розпочинає писати фантастичні твори, перший з яких — оповідання «Ми зустрінемся тут завтра» — опубліковано в першій збірці творів автора «Син свого батька» в 1964 році. Перша збірка фантастичних творів письменника «Кратер Ольга» вийшла друком у 1968 році. На думку сучасних літературних критиків, численні твори Бориса Лапіна відображають середній розвиток радянської фантастики 70—80-х років ХХ століття. Найвідомішою фантастичною повістю Лапіна стала «Перша зоряна», яка виходила також під назвою «Перший крок», і під цією назвою також вийшла збірка творів письменника. Сюжет повісті критикувався багатьма літературознавцями, особливо моральна його складова, оскільки в повісті розповідається про відправку із Землі міжзоряної експедиції, в якій має змінитися кілька поколінь космонавтів, що в дійсності виявляється лише експериментом, а всі люди в цей час не покидали Землі, та знаходились у спеціально обладнаному закритому приміщенні. Найвідомішим із оповідань Лапіна вважається «Конгрес», який дехто з літературних критиків-фантастикознавців вважає першим радянським оповіданням у жанрі фентезі. Одночасно із фантастичними творами Борис Лапін писав і реалістичні твори. Значний внесок він також зробив у дитячу літературу, в якій відзначається серія творів «Байкальські пригоди», який складається із двох повістей «Печера трьох Робінзонів» та «Срібний острів». У останні роки життя письменник видав також 3 книги спогадів про Віктора Астаф'єва, якого він вважав своїм учителем, а також збірку оповідань «Рассоха» про життя в сучасному Сибіру. Незавершеними залишились цикл фантастичних творів Лапіна під назвою «Хронос Невмолимий», а також кілька детективних творів автора.

ФільмографіяРедагувати

За сценаріями Бориса Лапіна на основі його оповідань поставлені два художні фільми — «На березі великої річки» та «Гарем Степана Гуслякова».

БібліографіяРедагувати

ПовістіРедагувати

  • 1964 — Верните по адресу
  • 1968 — Рукопожатие [несколько историй из жизни телепата с приложением подлинных документов]
  • 1970 — Ничьи дети
  • 1971 — Двое
  • 1973 — Первый шаг
  • 1978 — Под счастливой звездой
  • 1980 — Караван
  • 1980 — Серебряный остров
  • 1982 — Плотина
  • 1985 — След пришельца
  • 1988 — Юлька
  • 1990 — Потаенное ныряющее судно
  • 1990 — Язон
  • 1991 — Белый шаман
  • 1991 — Ыргл
  • 1994 — Руська с берегов Байкала
  • 1994 — Чугуевские ведьмы
  • 2000 — Северный вариант [История грустная и смешная]
  • 2002 — Этот неугомонный Пянда

ОповіданняРедагувати

  • 1961 — Томик Тютчева
  • 1962 — Букет цветов из Ниццы
  • 1962 — Во имя искусства
  • 1962 — Новогодний телевизор
  • 1962 — Серебряный остров
  • 1963 — Дневник
  • 1963 — Негативы хранятся вечно
  • 1963 — Новый год на орбите
  • 1963 — Тихая сторожка [Легенда]
  • 1964 — Дон Отелло
  • 1964 — Мы встретимся здесь завтра
  • 1964 — Поезда проходят мимо
  • 1964 — Собачья жизнь
  • 1964 — Сын своего отца
  • 1965 — X, Y, Z + √ из подворотни
  • 1965 — Стакан черёмухи
  • 1966 — Вся мудрость мира
  • 1966 — Кратер Ольга
  • 1967 — Дайна
  • 1968 — Десять лет спустя
  • 1968 — Дуэль
  • 1970 — Воздушные замки
  • 1970 — Старинная детская песенка
  • 1971 — Затмение
  • 1971 — Пенальти
  • 1972 — Краснозвездный
  • 1972 — Опрокинутый мир
  • 1972 — Ракета на Марс
  • 1972 — Сказка
  • 1972 — Страх, у которого глаза велики
  • 1972 — Топтоп
  • 1972 — Хромка
  • 1973 — Клавдюшка
  • 1973 — Разноцветье, разнотравье
  • 1974 — Химеры Диша
  • 1975 — «Ваш корр.»
  • 1975 — Американец Володя
  • 1975 — Корабли не умирают
  • 1975 — Снежная дача
  • 1976 — Конгресс
  • 1976 — Тени
  • 1977 — Своя жена
  • 1979 — Впереди — Богучаны
  • 1979 — Тиран Шигонцев
  • 1981 — Грядет великое потепление
  • 1981 — Палочка с зарубкам
  • 1985 — В гостях у Пушкина
  • 1985 — День тринадцатый
  • 1985 — Коэффициент Маггера
  • 1985 — Старые книги
  • 1986 — Камень в основание
  • 1986 — Счастливые дни
  • 1988 — Зегзица
  • 1988 — Счастливые сны
  • 1992 — Кудыхинский дракон
  • 1992 — Пища Божия
  • 2001 — Фарт [Рассказ-быль]
  • 2002 — Рассоха
  • 2002 — Точка на карте
  • 2004 — Один из нас
  • 2005 — Лесная сказка

Документальні твориРедагувати

  • 1999 — В гостях у Александра Сергеевича и Натальи Николаевны
  • 2001 — Прощай, Петрович!
  • 2001 — Синее море, синяя земля: В. Астафьев и Е. Носов на Байкале
  • 2002 — Вампиловские страницы: Воспоминания
  • 2002 — Петрович: Воспоминания о В. П. Астафьеве

ЗбіркиРедагувати

  • 1964 — Сын своего отца
  • 1968 — Кратер Ольга
  • 1968 — Пещера трех Робинзонов
  • 1975 — Снежная дача
  • 1977 — Разноцветье, разнотравье
  • 1978 — Под счастливой звездой
  • 1982 — Гидростроители
  • 1985 — Ничьи дети
  • 1985 — Первый шаг
  • 1988 — Своя жена
  • 1994 — Чугуевские ведьмы
  • 2010 — Рассоха

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати