Лапаївка (річка)
Лапаї́вка — річка в Україні, в межах Золочівського району Львівської області. Права притока Золочівки (басейн Вісли). В історичних публікаціях Лапаївка здебільшого згадується як права притока річки Белзець (давня назва нинішньої Золочівки)[1] [2].
| Лапаївка | |
|---|---|
 | |
| Витік | північно-східна частина села Жуличі, урочище Лапаївка |
| • координати | 49°51′13″ пн. ш. 24°53′53″ сх. д. / 49.85361° пн. ш. 24.89806° сх. д. |
| Гирло | р. Золочівка |
| • координати | 49°51′29″ пн. ш. 24°49′37″ сх. д. / 49.85806° пн. ш. 24.82694° сх. д. |
| Країни: |  Україна |
| Довжина | 4-5 км |
Розташування
ред.Бере початок у північно-східній частині села Жуличі з кількох джерел однойменного урочища. Тече спершу на південний захід, а відтак на захід. На північно-західній околиці Почапів впадає у річку Золочівку, ліву притоку Західного Бугу.
Опис
ред.Довжина річки приблизно 5 км. На південно-західній околиці Жулич (урочище Теребежі) розгалужується на кілька рукавів, які потім сходяться в одне русло біля шосейної дороги Почапи – Білий Камінь.
Таке розгалуження русла стало наслідком меліоративних робіт, проведених у 60-х роках ХХ століття з метою осушення жулицьких боліт. До того часу русло Лапаївки було цілісним і перетинало урочище Теребежі в південно-західному напрямку.
У Географічному словнику Королівства Польського зазначається, що «з кількох джерел, що б’ють тут [у Жуличах] струменем і заболочують західну частину обшару, постає потік, що зветься Лапаївка»[3].
Назва
ред.Одна з версій стосується татарських часів і пов’язана із словом «лапати» – «ловити». Коли ординці нападали на село, оточуючи його з різних боків, вони зганяли захоплених мешканців до глибокого урочища, де били джерела Лапаївки. Звідси нерідко починався шлях бранців у неволю.
Інша версія також пов’язана зі словом «лапати», але дещо відмінного значення. У давні часи існували так звані «лапавки» — невеликі мілкі заводі, де можна було ловити рибу руками. Річечка, що брала свій початок з такого ставу-лапавки, отримала назву Лапаївка.
Не позбавлена підґрунтя і третя версія, яка вважає первинною назву «Лопаївка». Саме тут на крутому березі «лопалася земля» і пробивалися джерельні води. Врешті, всі три версії походження назви не суперечать між собою, а, швидше, доповнюють одна одну[4].
На австрійській карті 1861—1864 років річка Лапаївка вказана як «Toreben Bach» — «Потік Торебен» або ж «Торбан». Мабуть, ім’я дещо спотворене і його можна пов’язати з історичною назвою «Теребежі», яку до цих пір зберігає ця околиця. Тому більш ймовірною видається назва «Потік Теребежів»
Цікаві факти
ред.- На зламі ХІХ-ХХ століть була поширена версія, що з жулицьких струмків, у тому числі з Лапаївки, формувалася річка Белзець – притока Західного Бугу. У Географічному словнику Королівства Польського зазначено: «Белзець, потік, постає в обшарах гміни Жуличі в повіті Золочівськім в Галичині з кількох джерел, які відпроваджують води із жулицьких болотищ, а сходяться на межі тієї гміни з Почапами, творячи потік Белзець, який, поповнений з лівого берега водами потоку Золочівки, плине на захід через луки почапські, пропливає став белзецький і село Белзець, забирає зайві потоки з сусідніх лук і плине в напрямку північно-західнім; забравши з лівого боку ще один значний доплив Скваржавки в обшарах гміни Острівчика Польного, впадає в західній стороні гміни Пітрича до Бугу, з лівого берега, після 15 км бігу»[5]. Підтвердженням цієї версії служать австрійські і польські карти ХІХ-ХХ століть, на яких річка Белзець позначена на північній околиці села Почапи), після злиття жулицького потоку із Золочівкою. Сама ж Золочівка позначена районі Хильчиць і справді сприймається як притока Белзця.
- Неподалік нинішнього гирла Лапаївки у Золочівку впадає ще один жулицький потік, який в історичних документах 1488 року згадується як «Hnylecz» — «Гнилеч», а тепер більш відомий під назвою «Гнилець». Він бере початок на західній околиці Жулич в урочищі «Біля кринички» і пливе на південний захід через Почапський ліс до Золочівки. Ім’я потоку вказує на природну особливість течії, що пролягла лісовою заболоченою місциною, — на захаращеність русла і прилеглої території прілим листям, гнилими гілками і стовбурами дерев[6].
Примітки
ред.- ↑ Словник гідронімів України… — С. 310
- ↑ Hydronimia Wisły. Cz. l. — S. 146
- ↑ Źulice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 851. (пол.)
- ↑ Жуличі. Василь Пачовський, 2013.
- ↑ Bełzec, potok // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 131. (пол.)
- ↑ Давні згадки про Жуличі, 2016.
Джерела
ред.- Жуличі. Василь Пачовський: збірник історико-краєзнавчих праць і літературно-художніх творів / автор передмови та прим. А. Т. Квасецький, автор післямови, голов. ред. В. Т. Джуран. — Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — 398 с. — ISBN 978-966-8410-16-5.
- Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979.
- Bełzec, potok // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 131. (пол.)
- [1] Europe in the XIX. century | Arcanum Maps
- Hydronimia Wisły. Cz.l. Wykaz nazw w układzie hydrograficznym. —Wrocław—Warszawa—Kraków, 1965. — 466 s.
- Źulice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 851. (пол.)