Лансере Євген Олександрович

Євге́н Олекса́ндрович Лансере́ (рос. Евгений Александрович Лансере; 12 серпня (24 серпня) 1848, м. Моршанськ, нині Тамбовська область, Росія — 23 березня (4 квітня) 1886, с. Нескучне, нині Харківська область, Україна) — скульптор, автор жанрових статуеток і композицій невеликого розміру. Батько відомих митців Євгена й Миколи Лансере, Зінаїди Серебрякової.

Євген Олександрович Лансере
Евгений Александрович Лансере
Yevgeny Alexandrovich Lanceray.jpg
Народився 12 (24) серпня 1848(1848-08-24)
Моршанськ, Тамбовська губернія Рос. Імперії, тепер Тамбовська область РФ
Помер 23 березня (4 квітня) 1886(1886-04-04) (37 років)
село Нескучне, тепер Харківської області
Громадянство Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Навчання Петербурзький університет

БіографіяРедагувати

Євген Лансере народився 24 серпня 1848 року в місті Моршанську (на ту пору входило до складу Моршанського повіту Тамбовської губернії в Російській імперії) у родині статського радника Людвіга Пауля (Олександра Павловича) Лансере (1815—1869) та Елеонори Антонівни Яхимовської, вихованиці родини Ворнезиус — барона Філіпа Федоровича й баронеси Варвари Миколаївни, урождена Полтавцева. Дід Євгена — француз Пауль Лансере був майором армії Наполеона й після поранення залишився на території Російської імперії, одружився з прибалтійською німкенею, баронесою Ольгою Карлівною фон Таубе.

У 8 років померла мати Євгена[1]. Виховання хлопця лягло на плечі батька. Також великий влив на його розвиток і навчання мали барон та баронеса Ворнезиус. 1861 року батька переводять до Санкт-Петербурга й майбутній скульптор продовжує навчання вже у Другій Петербурзькій гімназії[2]. За бажання батька Євген вступив на юридичний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету. 1869 року отримав ступінь кандидата юридичних наук.

Спеціальної художньої освіти Євген Лансере не мав. Аматорським ліпленням почав займатися ще в гімназії, згодом відвідував лекції та практикуми в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. Систематично бував у майстернях відомих митців, зокрема відвідував студію Миколи Лібериха, офіцера-відставника Преображенського полку[3].

4 листопада 1874 року згідно з рішенням ради Академії мистецтв отримав звання «некласного (вільного) художника».

Два рази подорожував Парижом, де мав можливість оглядати твори малої скульптури в музеях та ознайомитись із виробами художнього лиття з бронзи. Два роки мандрував Кавказом. 1883 року здійснив поїздку до Алжиру.

Євген Олександрович Лансере одружився з Катериною Миколаївною Бенуа, дочкою відомого архітектора, академіка й професора архітектури Імператорської академії мистецтв Миколи Леонтійовича Бенуа. У подружжя було шестеро дітей: Софія, Катерина, Марія, Микола (архітектор), Євген (скульптор) і Зінаїда (художник).

Через хворобу переїхав до маєтку в Нескучне Харківської губернії. 4 квітня 1886 року Євген Олександрович Лансере помер у своєму будинку від сухоти.

ТворчістьРедагувати

Євген Лансере створював невеликі жанрові статуетки та групові композиції. Це були здебільшого зображення тварин, а також побутові сценки із селянського життя народів Кавказу й Середньої Азії. Євген Лансере працював над удосконаленням своєї майстерності у відтворенні рухів людей, їх жестів, у вмінні передавати повадки тварин. Скульптурно оформлював твори декоративно-прикладного мистецтва — каламарчики, свічники тощо. Деякі роботи Євгена Лансере тиражували на Каслинському чавуноливарному заводі, де виготовляли, так зване, каслинське литво.

Роботи Євгена Лансере були представлені на тематичних виставках з 1869 до 1879 рр., у тому числі на Всесвітніх виставках у Відні (1783 р.), Парижі (1878 р.), Лондоні та Філадельфії. 1882 року твори презентували на Всеросійській виставці в Москві. 1886 року в Санкт-Петербурзі відбулась перша персональна виставка Євгена Лансере, на якій було виставлено близько 100 робіт.

Євген Ленсере створив серію робіт присвячених Україні, зображенню українських селян, де досконало відтворив їх побут і звичаї.

Всього Євген Ленсере створив майже 400 шедевральних скульптур. Роботи зберігаються у Третьяковській галереї, ДРМ, Національному музеї «Київська картинна галерея», Саратовський художній музей ім. О. М. Радищева, Національний художній музей Республіки Білорусь та інших.

Вшанування пам'ятіРедагувати

  • 1948 року в Центральному домі працівників мистецтв (рос. ЦДРИ) у Москві була організована виставка присвячена 100-річчю від дня народження Євгена Лансере.
  • 4 квітня 1996 року з нагоди 110-річчя від дня смерті на могилі скульптора в с. Нескучне було встановлено металевий хрест й огорожу. Автор проєкту В. Я. Курило
  • 1998 року в Росії видано поштову картку «Є. О. Лансере. Киргиз із беркутом. 1876 р.» присвячену 150-річчю від дня народження скульптора.
  • У місцевому клубі діє постійна експозиція з історії маєтку Євгена Лансере, зібрані копії архітектурних проєктів деяких споруд зведених за часів Російської Імперії знаменитими родичами[4].
  • 12 квітня 2017 року було відкрито Культурно-історичний центр пам'яті родини Лансере-Бенуа-Серебрякових у с. Нескучне Харківської області[5]

ТвориРедагувати

  • «Прощання козака з козачкою»,
  • «Селянський віз»,
  • «Афганец»,
  • «Араб»,
  • «Черкес і жінка на коні»,
  • «Трійка» (1869),
  • «Відправка на базар» (1870),
  • «Чумак на возі» (1870),
  • «Запорожець після бою» (1873).
  • «Киргиз із беркутом» (1876),
  • «Українець-плугатар» (1877),
  • «Ловля степового коня» (1878),
  • «Табун кабардинських коней» (1878),
  • «Киргизький косяк на відпочинку» (1879),
  • «Прощання козака з козачкою»,
  • «Богатир» (1885),
  • «Святослав на шляху до Царгорода» (бронза, 1886) — остання робота.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати