Лансере Євген Олександрович
Євге́н Олекса́ндрович Лансере́ (рос. Евгений Александрович Лансере; 12 серпня (24 серпня) 1848, м. Моршанськ, нині Тамбовська область, Росія — 23 березня (4 квітня) 1886, с. Нескучне, нині Харківська область, Україна) — скульптор, автор жанрових статуеток і композицій невеликого розміру. Батько відомих митців Євгена й Миколи Лансере, Зінаїди Серебрякової.
| Євген Олександрович Лансере | |
| Евгений Александрович Лансере | |
 | |
| Народився | 12 (24) серпня 1848 Моршанськ, Тамбовська губернія Рос. Імперії, тепер Тамбовська область РФ |
|---|---|
| Помер | 23 березня (4 квітня) 1886 (37 років) село Нескучне, тепер Харківської області |
| Громадянство | .svg){kind=small} Російська імперія
|
| Навчання | Петербурзький університет |
БіографіяРедагувати
Євген Лансере народився 24 серпня 1848 року в місті Моршанську (на ту пору входило до складу Моршанського повіту Тамбовської губернії в Російській імперії) у родині статського радника Людвіга Пауля (Олександра Павловича) Лансере (1815—1869) та Елеонори Антонівни Яхимовської, вихованиці родини Ворнезиус — барона Філіпа Федоровича й баронеси Варвари Миколаївни, урождена Полтавцева. Дід Євгена — француз Пауль Лансере був майором армії Наполеона й після поранення залишився на території Російської імперії, одружився з прибалтійською німкенею, баронесою Ольгою Карлівною фон Таубе.
У 8 років померла мати Євгена[1]. Виховання хлопця лягло на плечі батька. Також великий влив на його розвиток і навчання мали барон та баронеса Ворнезиус. 1861 року батька переводять до Санкт-Петербурга й майбутній скульптор продовжує навчання вже у Другій Петербурзькій гімназії[2]. За бажання батька Євген вступив на юридичний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету. 1869 року отримав ступінь кандидата юридичних наук.
Спеціальної художньої освіти Євген Лансере не мав. Аматорським ліпленням почав займатися ще в гімназії, згодом відвідував лекції та практикуми в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. Систематично бував у майстернях відомих митців, зокрема відвідував студію Миколи Лібериха, офіцера-відставника Преображенського полку[3].
4 листопада 1874 року згідно з рішенням ради Академії мистецтв отримав звання «некласного (вільного) художника».
Два рази подорожував Парижом, де мав можливість оглядати твори малої скульптури в музеях та ознайомитись із виробами художнього лиття з бронзи. Два роки мандрував Кавказом. 1883 року здійснив поїздку до Алжиру.
Євген Олександрович Лансере одружився з Катериною Миколаївною Бенуа, дочкою відомого архітектора, академіка й професора архітектури Імператорської академії мистецтв Миколи Леонтійовича Бенуа. У подружжя було шестеро дітей: Софія, Катерина, Марія, Микола (архітектор), Євген (скульптор) і Зінаїда (художник).
Через хворобу переїхав до маєтку в Нескучне Харківської губернії. 4 квітня 1886 року Євген Олександрович Лансере помер у своєму будинку від сухоти.
ТворчістьРедагувати
Євген Лансере створював невеликі жанрові статуетки та групові композиції. Це були здебільшого зображення тварин, а також побутові сценки із селянського життя народів Кавказу й Середньої Азії. Євген Лансере працював над удосконаленням своєї майстерності у відтворенні рухів людей, їх жестів, у вмінні передавати повадки тварин. Скульптурно оформлював твори декоративно-прикладного мистецтва — каламарчики, свічники тощо. Деякі роботи Євгена Лансере тиражували на Каслинському чавуноливарному заводі, де виготовляли, так зване, каслинське литво.
Роботи Євгена Лансере були представлені на тематичних виставках з 1869 до 1879 рр., у тому числі на Всесвітніх виставках у Відні (1783 р.), Парижі (1878 р.), Лондоні та Філадельфії. 1882 року твори презентували на Всеросійській виставці в Москві. 1886 року в Санкт-Петербурзі відбулась перша персональна виставка Євгена Лансере, на якій було виставлено близько 100 робіт.
Євген Ленсере створив серію робіт присвячених Україні, зображенню українських селян, де досконало відтворив їх побут і звичаї.
Всього Євген Ленсере створив майже 400 шедевральних скульптур. Роботи зберігаються у Третьяковській галереї, ДРМ, Національному музеї «Київська картинна галерея», Саратовський художній музей ім. О. М. Радищева, Національний художній музей Республіки Білорусь та інших.
Вшанування пам'ятіРедагувати
- 1948 року в Центральному домі працівників мистецтв (рос. ЦДРИ) у Москві була організована виставка присвячена 100-річчю від дня народження Євгена Лансере.
- 4 квітня 1996 року з нагоди 110-річчя від дня смерті на могилі скульптора в с. Нескучне було встановлено металевий хрест й огорожу. Автор проєкту В. Я. Курило
- 1998 року в Росії видано поштову картку «Є. О. Лансере. Киргиз із беркутом. 1876 р.» присвячену 150-річчю від дня народження скульптора.
- У місцевому клубі діє постійна експозиція з історії маєтку Євгена Лансере, зібрані копії архітектурних проєктів деяких споруд зведених за часів Російської Імперії знаменитими родичами[4].
- 12 квітня 2017 року було відкрито Культурно-історичний центр пам'яті родини Лансере-Бенуа-Серебрякових у с. Нескучне Харківської області[5]
ТвориРедагувати
- «Прощання козака з козачкою»,
- «Селянський віз»,
- «Афганец»,
- «Араб»,
- «Черкес і жінка на коні»,
- «Трійка» (1869),
- «Відправка на базар» (1870),
- «Чумак на возі» (1870),
- «Запорожець після бою» (1873).
- «Киргиз із беркутом» (1876),
- «Українець-плугатар» (1877),
- «Ловля степового коня» (1878),
- «Табун кабардинських коней» (1878),
- «Киргизький косяк на відпочинку» (1879),
- «Прощання козака з козачкою»,
- «Богатир» (1885),
- «Святослав на шляху до Царгорода» (бронза, 1886) — остання робота.
«Черкес із жінкою верхи» (1873).
«Святослав на шляху до Царгорода» (1886)
Є. О. Лансере. «Чумак на возі»
ПриміткиРедагувати
- ↑ Eleonora Antonovna Jachimovskaïa. geni_family_tree (uk). Процитовано 2019-12-22.
- ↑ Лансере Евгений Александрович. www.2spbg.ru. Процитовано 2019-12-22.
- ↑ Лансере. Лансере – фамилия моршанская. www.goldmustang.ru. Процитовано 2019-12-21.
- ↑ У селі Нескучне відкрито меморіальну дошку Зинаїді Серебряковій. Харківська обласна державна адміністрація. Процитовано 2019-12-25.
- ↑ У селі Нескучне Харківського району відкрито історико-культурний центр пам’яті родини Бенуа-Лансере-Серебрякової - Харьковский областной совет. oblrada.kharkov.ua. Процитовано 2019-12-22.
ЛітератураРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лансере Євген Олександрович |
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — 856 с. — С. 294.
- Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
- Лансере Евгений Александрович: [ Биогр.справка ] // Украинская советская энциклопедия. — К., 1981. — Т.5. — С. 539.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 354.
- Лансере (Евгений Александрович). // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890—1907.. — т. XVII. — 1896. — с. 334—335. (рос.)
- Жикол О. Провесінь пам'яті // Трибуна трудящих (Харківський р-н). — 1996. — 20 квіт. — (Українське вдродження).
- Хомайко Ю. Становитесь, люди, в Круг. На помин его души // Веч. Харьков. — 1996. — 9 апр.
- Шеховцова Н. Возвращение // Время. — 1996. — 6 апр — (Дни памяти Лансере). Шеховцова Н. Духовное возрождение // Грани. — 1996. — 13-19 апр. — (Дни памяти Лансере)