Лановенко Петро Климентійович
| Петро Лановенко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Лановенко Петро Климентійович | ||||
| Народився |
21 травня 1905 м. Тифліс, нині Тбілісі, Грузія | |||
| Помер |
14 грудня 1982 (77 років) м. Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | м. Київ | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Уманський сільськогосподарський інститут | |||
| Мова творів | українська та російська | |||
| Роки активності | 1931—1982 | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Петро Климентійович Лановенко (8 (21) травня 1905, Тифліс, нині Тбілісі, Грузія — 14 грудня 1982, Київ, Українська РСР, СРСР) — сільськогосподарський діяч, український письменник, член Спілки письменників України (1974).
Життєпис ред.
Петро Лановенко народився 1905 року в грузинському Тифлісі. Потім переїхав до України, де в 1926 році закінчив Уманський сільськогосподарський інститут (нині Черкаської області). Член ВКП(б).
Працював агрономом, був начальником відділу Міністерства сільського господарства УРСР. З травня 1948 року — заступник міністра сільського господарства Української РСР та начальник Головного управління каучуківництва Міністерства сільського господарства УРСР. Потім був на партійній роботі, працював заступником завідувача сільськогосподарського відділу ЦК КПУ.
Творчість ред.
Петро Лановенко писав літературні твори українською та російською мовами. Основна тематика творів письменника - це життя українського села за радянської доби. Він автор романів «Цвяхи» (Харків; Київ, 1931), «Превосходная должность» (1959), «Невмирущий хліб» (1966; 1981), «У всякого своя доля» (1970), «Меж крутых берегов» (1982), повісті «Первоцвіт» (1974), збірка оповідань «Краса людська» (1961; усі побачили світ у Києві) тощо. Автор також опублікував низку художньо-публіцистичних нарисів, а також статей у періодичній пресі.
Родина ред.
У Петра Лановенка в шлюбі народилися два сини: український правознавець Ігор (1927-2002) та український філософ Олег Лановенко (1945-2008).
Нагороди ред.
- два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948, 26.02.1958)
- медалі
Джерела ред.
- Моторний О. Вимогливість до себе // Вітчизна. 1973. № 2;
- Савчук О. Петрові Лановенку – 75 // Літературна Україна. 1980, 23 трав.
Посилання ред.
- В. А. Бурбела. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — С. Лановенко Петро Климентійович. — ISBN 966-02-2074-X.