Лазуренко Михайло Костянтинович

Михайло Костянтинович Лазуренко (21 листопада 1908, місто Горлівка, тепер Донецької області — 21 листопада 1987, місто Київ) — український радянський партійний і державний діяч. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 2-го і 5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 4—7-го скликань. Член ЦК КПУ в березні 1954 — березні 1971 року. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС з лютого 1956 по жовтень 1961 року.

Лазуренко Михайло Костянтинович
Лазуренко Михайло Костянтинович
1-й секретар Львівського обласного комітету КП України
1954 — 11 лютого 1961
Попередник:	Сердюк Зіновій Тимофійович
Спадкоємець:	Грушецький Іван Самійлович
1-й секретар Житомирського обласного комітету КП України
лютий 1961 — січень 1963
Попередник:	Стахурський Михайло Михайлович
1-й секретар Житомирського сільського обласного комітету КП України
січень 1963 — грудень 1964
1-й секретар Житомирського обласного комітету КП України
грудень 1964 — 13 травня 1968
Спадкоємець:	Терехов Костянтин Павлович
Народження:	21 листопада 1908(1908-11-21) Горлівка
Смерть:	21 листопада 1987(1987-11-21) (79 років) Київ
Поховання:	Байкове кладовище
Країна:	СРСР
Освіта:	Київський інститут політології та соціального управління
Партія:	КПРС
Шлюб:	Лазуренко Олена Федорівна
Нагороди:

Біографія

Народився в родині шахтаря. Член комсомолу з 1925 року. З 1927 року працював слюсарем паровозного депо. У 1930 році закінчив індустріальний технікум. З 1930 року — технік-механік станції Красний Лиман Донецької залізниці.

Член ВКП(б) з 1931 року.

З 1931 року — на профспілковій роботі: заступник голови, а потім голова районного бюро інженерів і техніків Південної залізниці, голова центрального дорожнього бюро інженерів і техніків залізниць Півдня.

До липня 1939 року — 2-й секретар Ленінського районного комітету КП(б)У міста Харкова. З липня по грудень 1939 року — 1-й секретар Ленінського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

З вересня 1939 року — на керівній роботі у Тимчасовому управлінні міста Станіслава. З грудня 1939 по 1941 рік — 3-й секретар Станіславського міського комітету КП(б)У.

У 1941—1944 роках — служив у Червоній армії на політичній роботі, був старшим інструктором політичного відділу, начальником відділку політичного відділу армії та Південного штабу партизанського руху. Учасник німецько-радянської війни.

У травні 1944 — листопаді 1946 року — 2-й секретар Станіславського міського комітету КП(б)У.

У листопаді 1946 — вересні 1949 року — 2-й секретар Станіславського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1949—1952 роках — слухач Київської Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У.

У червні 1952— лютому 1954 року — секретар Львівського обласного комітету КПУ.

З 9 лютого 1954 року по 11 лютого 1961 року — 1-й секретар Львівського обласного комітету КПУ.

З лютого 1961 по січень 1963 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ. З січня 1963 по грудень 1964 року — 1-й секретар Житомирського сільського обласного комітету КПУ. З грудня 1964 по 13 травня 1968 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ.

З травня 1968 по 1983 рік — член Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

Могила Михайла Лазуренка

З 1984 року — на пенсії. Помер у 1987 році у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди

• орден Леніна (1958)
• орден Жовтневої Революції
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985)
• медаль «Партизанові Вітчизняної війни» І ст.
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За трудову доблесть»
• медалі

Джерела

• Лазуренко Михаил Константинович [Архівовано 8 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.)