Лазарев Микола Васильович
Микола Васильович Лазарев (1895—1974) — радянський російський токсиколог.
| Лазарев Микола Васильович | |
|---|---|
| Народився |
1895[1][2][…] Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Помер |
1974[1][2][…] Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater | Київський медичний інститут (1925) |
| Нагороди |
 |
Навчався в Петербурзькому Першому реальному училищі, звідки був виключений. Під час Першої світової війни був санітаром Червоного хреста. Під час бойових дій Російської революції служив у Першій кінній армії, де одружився з Анною Парфентіївною Матвеєвою. 1921 року поступив до Катеринославського університету. У 1922 році відвідав київську лабораторію Олексія Кронтовського, завдяки чому перевівся до Київського медичного інституту. Закінчив інститут 1925 року, до 1927 року працював у Київському рентгенівському інституті. Восени 1928 року разом з дружиною переїхали до Ленінграду, де він почав працювати в лабораторії заводу Червоний Трикутник[ru][4]
У 1929 році очолив лабораторію токсикології Інституту гігієни праці та техніки безпеки. У 1932 році став паралельно завідувати лабораторією промислової токсикології Інституту професійних захворювань. Після об'єднання інститутів у Науково-дослідний інститут гігігєни праці та профзахворювань, Лазарев очолив об'єдану лабораторію токсикології. 1938 року очолив відділ фармакології Науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інституту. З 1941 року почав завідувати кафедрою фармакології новоствореної Військово-морської медичної академії, а з 1956 року перейшов завідувати такою ж кафедрою у Військово-медичній академії ім. С. М. Кірова. В останні роки життя з 1959 до 1974 року завідував лабораторією експериментальної онкології Інституту онкології АМН СРСР[5].
Автор концепції адаптогенів[6].
Серед його учнів та співробітників були Іда Данилівна Гадаскіна, Єлизавета Іванівна Любліна, Есфір Натанівна Левіна, Жанна Ісааківна Абрамова, Олександр Абрамович Голубєв, Георгій Овксентійович Михайлець[7], Галина Іванівна Фелістович, Михайло Лазарович Гершанович[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б в NUKAT — 2002.
- ↑ а б Вершинина С. Ф., Стуков А. Н., Цырлина Е. В., Яременко К. В. НИКОЛАЙ ВАСИЛЬЕВИЧ ЛАЗАРЕВ — ВЫДАЮЩИЙСЯ ТОКСИКОЛОГ И ФАРМАКОЛОГ (БИОГРАФИЯ И НАУЧНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ) К 120-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ. Токсикологический вестник. 2015;(6):52-55(рос.)
- ↑ С. В. Аничков. Лазарев Николай Васильевич: Большая Медицинская Энциклопедия (БМЭ), под редакцией Петровского Б.В., 3-е издание, Т. 13(рос.)
- ↑ Г. Л. Апанасенко. У истоков валеологии (формирование концепции индивидуального здоровья). Новини медицини та фармації, № 6 (404), 2012(рос.)
- ↑ Уждавини Элеонора Раймондовна. Дружба длиною в полвека (воспоминания) // Медицинский вестник Башкортостана. 2011. № 1. с. 122—124(рос.)
Джерела ред.
- Вершинина, С. Ф., Стуков, А. Н., Харитонова, Н. Н. (2020). Выдающийся отечественный ученый Николай Васильевич Лазарев (к 125-летию со дня рождения). Обзоры по клинической фармакологии и лекарственной терапии, 18(1), 77-80. doi: 10.17816/RCF18177-80 (рос.)
- Вершинина С. Ф., Стуков А. Н., Цырлина Е. В., Яременко К. В. НИКОЛАЙ ВАСИЛЬЕВИЧ ЛАЗАРЕВ — ВЫДАЮЩИЙСЯ ТОКСИКОЛОГ И ФАРМАКОЛОГ (БИОГРАФИЯ И НАУЧНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ) К 120-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ. Токсикологический вестник. 2015;(6):52-55(рос.)
- Трахтенберг И. М. Лазаревские чтения — дань памяти замечательного токсикологаСучасні проблеми токсикології, 2'2003(рос.)