Лазарев Артем Маркович

Артем Маркович Лазарев (30 жовтня 1914(19141030), містечко Кам'янка, тепер Молдова — 15 квітня 1999, місто Кишинів, Молдова) — молдавський радянський державний і комуністичний діяч, секретар ЦК КП(б) Молдавії, міністр освіти Молдавської РСР, міністр культури Молдавської РСР, голова Верховної Ради Молдавської РСР (1971—1980). Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 2—5-го і 8—9-го скликань. Депутат парламенту Республіки Молдова в 1993—1996 роках. Член ЦК Комуністичної партії Молдавії. Доктор історичних наук (1976), професор (1971). Член-кореспондент Академії наук Молдавської РСР (1970), дійсний член Академії наук Молдавської РСР (1976).

Лазарев Артем Маркович
Народився	30 жовтня 1914(1914-10-30) Ка́м'янка
Помер	15 квітня 1999(1999-04-15) (84 роки) Кишинів, Молдова
Країна	Молдова
Національність	молдаванин
Діяльність	політик
Членство	Академія наук Молдови
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

Навчався в сільській школі села Новомихайлівки Красноокнянського району, де склав іспити за 7 класів у 1929 році. У 1929—1932 роках — комунар комуни «Маяк» Молдавської АРСР. Потім навчався на робітничому факультеті Тираспольського державного педагогічного інституту.

У 1938 році закінчив Тираспольський державний педагогічний інститут імені Шевченка.

У 1938 році — завідувач сектора Тираспольського міського комітету ЛКСМУ; завідувач сектора Молдавського обласного комітету ЛКСМУ.

З 1938 року служив у Червоній армії.

До 1940 року — викладач історії у Тираспольському інституті овочівництва та плодівництва. У 1940—1941 роках — інспектор Народного комісаріату освіти Молдавської РСР.

З 1941 до 1946 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З 1941 року командував взводом кулеметників Кишинівського комуністичного полку, служив у 118-му артилерійському полку 69-ї стрілецької дивізії. У червні 1942 року закінчив артилерійські курси удосконалення командного складу РСЧА. Член ВКП(б) з 1942 року.

З червня 1942 року — командир винищувально-протитанкової батареї 960-го стрілецького полку 299-ї стрілецької дивізії 66-ї армії Сталінградського фронту. У 1943 році призначений політичним інструктором при начальнику штабу окремого винищувального протитанкового батальйону із румунських військовополонених, які стали частиною 1-ї румунської добровольчої піхотної дивізії імені Т. Влaдимиреску. З 1944 по 1946 рік перебував у Бухаресті як заступник начальника штабу Контрольної комісії СРСР.

У 1946—1947 роках — завідувач Кишинівського міського відділу народної освіти Молдавської РСР.

12 квітня 1947 — 17 липня 1951 року — міністр освіти Молдавської РСР.

2 квітня 1951 — 13 червня 1953 року — секретар ЦК КП(б) Молдавії з питань ідеології.

18 квітня 1953 — 25 лютого 1963 року — міністр культури Молдавської РСР.

У 1963—1968 роках — завідувач відділу історії радянського періоду Інституту історії Академії наук Молдовської РСР.

У 1968—1974 роках — ректор Кишинівського державного університету імені В.І. Леніна. Одночасно був завідувачем кафедри історії Молдавії Кишинівського університету та головою Ради ректорів вищих навчальних закладів Молдавської РСР.

14 липня 1971 — 10 квітня 1980 року — голова Верховної ради Молдавської РСР.

У 1971—1979 роках — голова комітету при Раді міністрів Молдавської РСР з присудження премій у галузі науки і техніки.

У 1974—1977 роках — академік-секретар Відділення суспільних наук Академії наук Молдавської РСР. У 1976—1977 роках — віцепрезидент Академії наук Молдавської РСР.

У 1976—1982 роках — голова молдавської секції Наукової ради Академії наук СРСР із національних відносин.

У 1993—1996 роках обирався депутатом парламенту Республіки Молдова за списками виборчого блоку Партії соціалістів Республіки Молдова та Руху за рівність «Unitate-Edinstvo».

Помер 15 квітня 1999 року в Кишиневі. Похований на Вірменському цвинтарі міста Кишинева.

Наукова діяльність

Автор понад 150 робіт в галузі історії, був послідовним прихильником кириличного письма. Під його керівництвом та редакцією було випущено збірку «Культура Молдови в роки радянської влади» (частина I, 1975, частина II, 1976).

Як вчений займався вивченням національної історії XIX—XX століть, був автором кількох теорій про «молдавський народ» та «молдавську мову». У 1947 році його було призначено заступником голови, а з 1949 року головою комісії ЦК КП(б) Молдавії з підготовки «Історії Молдавської РСР» (т. 1—2, 1951—1955). Висунув теорію слов'янського походження молдавського народу.

Звання

• молодший лейтенант
• лейтенант
• старший лейтенант
• капітан
• майор
• підполковник

Нагороди

• Орден Республіки (28.10.1994)
• два ордени Леніна
• два ордени Вітчизняної війни ІІ ст. (28.11.1942, 6.04.1985)
• орден Червоної Зірки (13.11.1944)
• орден Дружби народів
• орден «Знак Пошани»
• медаль «За оборону Сталінграда»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медалі
• Заслужений працівник культури Молдавської РСР (1967)
• лауреат Державної премії Молдавської РСР (1972)

Джерела

• Лазарев Артём Маркович (рос.)
• Сталинградская битва (рос.)
• Artiom Marcu Lazarev