Відкрити головне меню

Лавру́шин Володи́мир Фе́дорович (нар. 28 травня 1912(19120528), Харківпом. 2 березня 2003, Харків) — український хімік-органік, ректор Харківського державного університету у 1960—1966 роках, Почесний професор Манчестерського університету.

Лаврушин Володимир Федорович
Народився 28 травня 1912(1912-05-28)
Харків, Російська імперія
Помер 2 березня 2003(2003-03-02) (90 років)
Харків, Україна
Діяльність хімік
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Сфера інтересів органічна хімія
Заклад Харківський державний університет
Харківський хіміко-технологічний інститут
Посада ректор Харківського державного університету 1960-1966
Науковий керівник Валяшко Микола Овксентійович
Нагороди Заслужений діяч науки УРСР Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня

Зміст

БіографіяРедагувати

Володимир Лаврушин народився у 28 травня у Харкові. Закінчив школу фабрично-заводського навчання і згодом працював на взуттєвій фабриці ім. Профінтерну. Паралельно він також здобував додаткову освіту — відвідував підготовчі курси при Харківському науковому товаристві. У 1930 році поступив на хімічний факультет Харківського інституту народної освіти (пізніше його буде перейменовано у Харківський державний університет). Закінчивши його у 1935, він вступив до аспірантури Інституту хімії при ХДУ. Окрім цього він вів викладацьку діяльність: з 1936 року був асистентом у Хіміко-технологічному інституті, з 1938 — асистентом в Інституті радянської торгівлі, а з 1939 — старшим викладачем в Інтендантській Академії Червоної Армії. До початку Німецько-радянської війни, у червні 1941 року, він захистив свою кандидатську дисертацію під керівництвом професора М. Валяшка.

В лавах радянської армії Лаврушин брав участь у боях за Сталінград, у визволенні Донбасу і Криму. Закінчив війну у званні інженера-майора, був нагороджений орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни II ступеня. У складі Надзвичайної комісії брав участь у розслідуваннях військових злочинів у концтаборі Освенцим.

Після демобілізації в 1945 році Володимир Лаврушин відновлює викладацьку діяльність: спочатку як доцент у Харківському політехнічному інституті, а з 1953 — на посаді завідувача кафедрою технічної хімії ХДУ. У 1959 році він захистив докторську дисертацію і був призначений проректором з наукової роботи, а у 1960—1966 роках обіймав посаду ректора університету. За час головування Лаврушина в університеті була створена низка нових факультетів: механіко-математичний, фізичний, фізико-технічний, факультети іноземних мов і підготовки іноземних студентів. Соціальне життя студентства покращувалося завдяки відкриттю нових гуртожитків, спортивно-оздоровчої бази «Фігуровка» тощо.

З 1959 по 1990 рік він був завідувачем кафедри органічної хімії, а до квітня 2002 — також і провідним науковим співробітником Науково-дослідного інституту хімії при університеті.

Наукова діяльністьРедагувати

Перша наукова стаття Володимира Лаврушина була присвячена синтезу гіпнотиків, яку він написав разом із Юрієм Габелем і Т. Збаровським у 1938 році. Відтоді він почав займатися спектральними методами досліджень органічних сполук і до 1960-х зумів створити передову фізико-хімічну лабораторію.

Його докторська робота, присвячена дослідженню галохромних властивостей ди-, три- і тетраарилметанів, викликала значний резонанс у наукових колах, оскільки в ній вперше вивчалися процеси розщеплення зв'язків C—C під дією кислот. На знак визнання його робіт, у 1966 році Лаврушину надали звання Почесного професора Манчестерського університету (Велика Британія). Окрім цього він був нагороджений орденом «Знак Пошани» (1953) і орденом Леніна (1961). У 1979 році отримав звання Заслужений діяч науки УРСР.

Володимир Лаврушин є автором понад 400 наукових робіт, під його керівництвом захищено понад 60 кандидатських і 4 докторських дисертації.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати