Лавриненко Микола Васильович

Лавриненко Микола Васильович
Лавриненко Микола Васильович
Народився	7 грудня 1917; село Річки Сумського повіту Харківської губернії
Помер	14 січня 1997 (79 років)
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Військове звання	генерал-лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Микола Васильович Лавриненко (нар. 7 грудня 1917(19171207), село Річки Сумського повіту Харківської губернії, тепер Білопільського району Сумської області — 14 січня 1997(19970114)) — радянський діяч органів державної безпеки, начальник військ Західного прикордонного округу КДБ УРСР, генерал-лейтенант. Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань. Член ЦК КПУ в 1976—1981 р.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лавриненко.

Біографія

Народився в селянській родині.

У прикордонних військах НКВС СРСР із 31 жовтня 1935 року. Службу розпочав червоноармійцем навчального пункту у 39-му Ленінаканському прикордонному загоні Управління прикордонних військ (УПВ) НКВС Вірменського округу. З 19 січня 1936 року — курсант школи молодшого комскладу, з 7 жовтня 1936 року — командир відділення 16-ї прикордонної застави.

У листопаді 1937 році був прийнятий в Ново-Петергофське прикордонне училище НКВС імені Ворошилова. Після його закінчення з червня 1939 року працював в НКВС Північно-Осетинської АРСР, потім в жовтні 1939 року повернувся в прикордонні війська, служив в УПВ НКВС Українського округу: заступник начальника 24-ї прикордонної застави 25-го прикордонного загону, з 29 березня 1940 року — молодший помічник начальника розвідувального відділення 25-го прикордонного загону, з вересня 1940 року — старший помічник начальника розвідувального відділення 79-го прикордонного загону УПВ НКВС Українського округу.

Член ВКП(б) з 1941 року.

Учасник радянсько-німецької війни з 1941 року. На початку війни 79-й прикордонний загін займався охороною тилу 6-ї і 12-ї армій Південно-Західного фронту.

З грудня 1941 року — заступник командира 2-го батальйону 79-го прикордонного полку по розвідці. У бойових діях під Харковом в травні 1942 року потрапив в оточення, був поранений. У травні-липні 1942 року знаходився в госпіталі на лікуванні.

З 24 липня 1942 року — начальник розвідувального відділення 12-го прикордонного полку військ НКВС з охорони тилу Північно-Західного фронту, з 25 березня 1943 року — старший помічник начальника розвідувального відділу військ НКВС з охорони тилу Північно-Західного фронту.

З березня 1944 року — старший помічник начальника розвідувального відділу УПВ НКВС Молдавського округу.

З 1 листопада 1946 року — слухач Військової академії імені Фрунзе, потім переведений у Військовий інститут МВС — МДБ СРСР, який закінчив у вересні 1950 року.

4 листопада 1950 — грудень 1952 року — начальник штабу 66-го Памірського прикордонного загону МДБ, УПВ МДБ Середньоазіатського округу.

У грудні 1952 — березні 1953 року — начальник 66-го Памірського прикордонного загону МДБ, УПВ МДБ Середньоазіатського округу. У березні 1953 — травні 1955 року — начальник 66-го Памірського прикордонного загону МВС, УПВ МВС Таджицького округу. У травні-серпні 1955 року — заступник начальника 1-го відділу штабу УПВ МВС Таджицького округу.

У серпні 1955 — травні 1956 року — начальник штабу 123-го Липканського прикордонного загону МВС, УПВ МВС Південно-Західного округу. У травні—грудні 1956 року — начальник штабу 22-го Кишинівського прикордонного загону МВС, УПВ МВС Південно-Західного округу.

У грудні 1956 — квітні 1957 року — начальник 7-го Карпатського прикордонного загону МВС, УПВ МВС Південно-Західного округу. 2 квітня — 14 жовтня 1957 року — начальник 7-го Карпатського прикордонного загону КДБ, УПВ КДБ Південно-Західного округу.

14 жовтня 1957 — 18 лютого 1960 року — 1-й заступник начальника УПВ КДБ Прибалтійського округу — начальник штабу.

18 лютого 1960 — 18 лютого 1963 року — 1-й заступник начальника УПВ КДБ Ленінградського округу — начальник штабу.

У березні 1963 — 18 квітня 1967 року — 1-й заступник начальника військ Середньоазіатського прикордонного округу КДБ — начальник штабу.

У березні 1967 — січні 1972 року — начальник військ Забайкальського прикордонного округу КДБ.

7 січня 1972 — грудень 1980 року — начальник військ Червонопрапорного Західного прикордонного округу КДБ.

З січня 1981 року знаходився на лікуванні в госпіталі.

6 липня 1981 року — звільнений в запас КДБ СРСР.

Звання

Лейтенант (29.06.1937)
Старший лейтенант (2.12.1941)
Капітан (15.05.1942)
Майор (1944)
Підполковник (.03.1950)
Полковник (6.11.1953)
Генерал-майор (27.05.1963)
Генерал-лейтенант (.05.1970)

Нагороди

Орден Червоного Прапора (.11.1968)
Три ордени Червоної Зірки (7.08.1942; 1952;)
Орден Вітчизняної війни 1-го ст.
Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ст. (1975)
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (6.12.1977)
Знак «Почесний співробітник держбезпеки» (1966)
Медалі

Література

Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Посилання

[1] [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]